Тієї ночі Каріні не спалося. За вікном здійнялася буря, вітер свистів у вікнах, розганяв краплі дощу, що на швидкості вдарялися об шибу. А повіки жінки набрякли від сліз. Думки про чоловіка наводили на неї такий жаль, що годі було себе стримати.
– Казав, що любить до нестями! Де тепер його любов? – думала вона вмиваючись сльозами.
Їй одразу пригадалися слова старої тітки Олени про невдячних чоловіків, яких кохають всім серцем: “Коли любиш, то і пробачити зможеш. Ти можеш покласти йому на тарілку найдорожче, найсмачніше м’ясо, але він все одно поверне головою туди, де йому буде “солодше”!”
Так і зробив її Петро. Його вже не приваблювало рихле тіло дружини, що покрилося розтяжками після вагітності.
Оксана потрапила в село за розподілом. Молода, струнка, красива, начитана дівчина. Сама вона була вчителем. Їй доручили суботами читати у клубі лекції на міські теми.
Там Перта і зачепила її грамотна, шовкова вимова, кожен граційний рух і міміка. Він не встиг отямитись, як напросився провести красуню додому. Так і закрутився їхній таємний роман.
А сказати про свої “захоплення” законній дружині він не зміг. Спочатку ховався по закутках, а потім його мати змусила глянути Каріні прямо в очі. Все-таки в них троє спільних дітей!
Коли Петро прийшов прощатися, то Каріні важко було на нього дивитися. У цей момент прокинувся і заплакав їхній наймолодший син. Жінка поспішила до нього, почала годувати. Вона не уявляла, яка зараз у них буде розмова.
– Я поки житиму в Оксани. – сказав невпевнено він, дивлячись на своє маля, що жадібно пило молоко. – Я по речі деякі прийшов. Все одразу не можу забрати, там маленька кімната.
– Добре! – Каріна знову вклала сина спати. – Ще загорну тобі курточку Віки і Маші. Хоча на Машу вона скоро буде мала, треба нову купляти. Ага, ще треба гольфи і піжаму! – метушилась жінка.
– Я щось не розумію! – здивовано дивився Петро.
– А братимеш письмовий столик для дівчат?
– Що? Який письмовий столик?
– Ну, той, на якому вони уроки роблять! Чи ти там маєш в себе?
– Я нічого не розумію!
– Ми були сім’єю. Діти у нас спільні. Тож і поділимо їх по-чесному. Вас там двоє, тому забереш двох старших доньок. А я мати-одиначка, мені зостанеться синочок, тим більше він ще п’є моє молоко.
Петро якось так зніяковів, що й не смів щось заперечити. І відмовитись від донечок не зміг.
Перший тиждень дівчатка одразу після школи прибігали додому. Каріна годувала їх, чистила форму і назад відправляла, даючи їм вказівку:
– Чим більше часу ви будете проводити у тата, тим швидше повернетесь додому!
Старша Віка одразу зрозуміла як їм треба діяти і забрала з собою сестру. Через місяць на порозі стояв Петро разом із речами донечок. Потім сів на ганку і закурив сигару.
Каріна навіть тоді не виходила надвір. А коли почало смеркати, то пішла збирати одяг, що сохнув на вулиці і як дасть дверима по плечах Петра. З того моменту усі її образи вмить кудись щезли. Вибачила все.
З того часу вони більше не розходилися. Навіть на розлучення тоді не встигли подати. На інших жінок Петро більше не дивився. До тепер чути по селу, як він усім хвалиться, що має найкращу у світі дружину.
Як вам вчинок Каріни?
