Пані Олена жила у селі, від міста їхати приблизно годину. Свого чоловіка вона поховала декілька років тому та живе сама. Важко їй поратися по господарстві, адже город великий. Ще у хаті дах старий, паркан покосився.
Декілька місяців тому пані Олена захворіла. Ледь з ліжка могла піднятися. Пенсія у неї була дуже мізерна, ледь вистачало на дешеві ліки. Одного дня вона зателефонувала до Петра:
– Сину, будь ласка, приїдь до мене у село. Я хворію, нема кому господарювати в хаті.
– Мамо, у мене багато роботи, нема часу. Краще когось із сусідів попроси, я не буду кататися щодня до тебе в село.
А наступного ранку молода невістка Іринка зібрала свої речі, купила для старенької багато продуктів та відправилася на вокзал.
– Пані Олено, треба терміново викликати лікаря. Ще краще – одразу їхати до лікарні, зі здоров’ям не можна жартувати. Тим паче у такому віці! – бідкалася дівчина, коли побачила, у якому стані старенька.
Допомогла бабусі піднятися, негайно викликала таксі та вони разом поїхали до міста. На щастя, дівчина мала хорошого знайомого у приватній клініці. Для пані Олени спеціально виділили палату, зробили операцію та за нею доглядали медсестри.
Іринка не забувала про стареньку свекруху. Під час обідньої перерви забігала у магазин та купувала для неї фрукти. Адже у них стільки вітамінів. Потім ще ввечері заходила на годинку, читала новини у газеті, розповідала, як день минув. Пані Олені так було приємно.
– Що ж, аналізи у вас хороші, все у нормі. Завтра можна вас виписати додому. Правда, треба двічі на тиждень приходити на огляд, – сказав лікар.
Але пані Олена не поїхала у село. Повільно, крок за кроком, вона переступила квартиру де жив її син з Іринкою. Дівчина постелила свекрусі у кімнаті, принесла теплу ковдру та халатик, приготувала чай.
– Поки що поживете у нас. Головне щоб ви швидко одужали, – тихо промовила дівчина.
Однак, Петро так не вважав. Коли побачив стареньку мати на кухні, то тільки косо глянув.
– Ти навіщо її сюди привела? Зовсім нема що робити? Викликай таксі, нехай мама у село повертається! – дорікав чоловік
– Чому ти так говориш? У твоєї мами була операція, лікар сказав, що їй потрібен догляд та спокій. Вона ж літня людина.
– Та вона просто тобою маніпулює. Нудно у селі жити, ось вирішила так порозважатися. А ти така наївна, повірила, що мамі погано. Ох, і навіщо ти взагалі погодилася їй допомогти? У мене тільки на роботі все налагодилося, директор запропонував підвищення. Такий був хороший настрій, а ви тільки все зіпсували!
А пані Олена мовчала. Тільки тремтячою рукою витерла сльозу зі щоки. Іринці так стало боляче від слів, що ладна була заплакати. Хіба це той Петро, у якого вона колись закохалася? Зараз перед неї грубий, нахабний чоловік з кам’яним серцем, а Петро не такий. Він був добрий, завжди допомагав усім, ніколи поганого слова не сказав.
Вночі дівчина не могла заснути. Думала весь час про слова чоловіка. А що як Петро скоро почне і до неї так ставитися?
Зранку її розбудив шурхіт у кімнаті. Пані Олена збирала всі свої речі, обережно складала домашній халат й капці. Іринка нічого не сказала, тільки розвернулася та поїхала на вокзал купувати квитки.
– Іро, ти вдома? Я сподіваюся, що ти мене послухала та вчинила так, як я просив? – запитав з порога Петро, коли повернувся додому.
Однак, помітив материні капці та курточку.
– Вона ще досі тут? Коли у неї відправляється автобус до села? – здивовано перепитав чоловік.
– Я не знаю. Здається, що не скоро, тижні через два мінімум. А ось твій відправляється через 30 хвилин, так що поспіши, – тихо відповіла дівчина та кинула в обличчя квиток та пакет з його одягом.
– Що ти коїш? Що тут взагалі відбувається?
– Нічого. Просто я вважаю, що тобі тут не місце. Їдь до села та поживи там, поки мама не одужає. Сподіваюся, що за цей час порозумнішаєш. Згадаєш, хто тобі життя дав, на ноги підняв та виховав. А поки мені нема про що з тобою говорити. Вибачитися завжди можеш.
Та Петро тільки косо глянув на стару матір, яка стояла за спиною жінки та голосно грюкнув дверима.
Переступив поріг старої хати. Так холодно, сиро, з вікон продуває, а ще підлога скрипить. І як старенька матуся тут жила? Розгублено сів на ліжко та затулив обличчя долонями.
А на кухні жевріло світло. Іринка заварила теплого чаю для пані Олени. Дістала з холодильника смачні тістечка та пригостила стареньку.
Молода невістка вчинила правильно? Петро заслуговує на другий шанс?
