Мої батьки ніколи і нічим мені не допомагали в житті. Тільки-но мені виповнилося 18 років – одразу виставили за поріг зі словам: “Почалося доросле життя, тож ми більше не повинні про тебе піклуватися”.
З того моменту я зрозуміла, що можу покладатися лише на себе і на Бога.
Потроху почала вставати на ноги. Сама вступила до технікуму, отримала кімнатку в гуртожитку, потім і підробіток собі підшукала.
Бувало таке, що грошей навіть на їжу бракувало. Одного разу не витримала і зателефонувала найріднішим:
– Мамо, тату, вишліть мені, будь ласка, бодай 100 гривень. Мені їсти нічого.
– Доню, вчись давати собі раду сама! Не маєш – знайди у кого позичити.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я й знайшла – свого однокурсника Павла, який невдовзі став для мене не просто другом, який завжди готовий прийти на допомогу, а коханим чоловіком, якому я могла довірити усі свої секрети.
Не минуло року, як ми побралися.
Його життєва ситуація була дуже схожа на мою. Батьки й чути про нього не хотіли, доки він не стане, за їхніми словами: “Схожим на нормальну людину”.
Ми з Павлом іще ті трудяги. Робили все, аби влаштувати своє життя якнайкраще. І нам таки це вдалося!
Вже за 10 років у нас була власна квартира, якісна автівка, а головне – 2 щасливих і здорових діток, яким ми пообіцяли подарувати найвеселіше дитинство, про яке самі колись мріяли.
Тепер, коли я успішна, молода і досить заможна, мої батьки згадали про моє існування. Щодня телефонують, розпитують про онуків.
А нещодавно мати заявила, що вони з батьком мріють переїхати до нас в Одесу і жити разом з нами у нашій просторій квартирі, мовляв із дітьми допомагатимуть, бо як же малюки ростуть без опіки бабусі?
Я була вражена. Ледь стрималася, аби не наговорити матері зайвого.
– Ні, мамо, з нами ви не житимете. І допомоги моєї не чекайте. Я на світ не просилася. Ви ж мене народили, а виховати і викохати забули. От і я пам’ятати про вас не збираюся. Побачимося, як завжди, наступного року.
Я кинула слухавку, бо мені навіть не цікаво було слухати, що вона мені скаже.
Мабуть, знайдуться ті, хто буде засуджувати, казати, що я безсердечна. От тільки мені геть не соромно за мій вчинок. Я вважаю, що все зробила правильно. Мій чоловік теж на моєму боці.
Для мене – це головне.
Чи правильно вчинила головна героїня?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
