Дуже часто я чула таку фразу від знайомих, родичів і просто мамочок на дитячих майданчиках: ” Мені від дітей нічого не потрібно! Я народжувала не раба!”
Я категорично не згідна з цією думкою. Поясню чому.
По-перше, дитина вчиться тримати своє помешкання у чистоті. Цей навик точно допоможе їй у дорослому житті.
По-друге, сім’я – це місце, де тебе завжди підтримають. Принаймні, так повинно бути. Це фортеця, яка повинна триматись. Якщо кожен буде сам за себе, то вона просто розвалиться.
По-третє, якщо ви будете запевняти дитину, що вона нікому нічого не повинна, це вам потім аукнеться. Є велика ймовірність, що ваша дитина виросте егоїстом. І так вона ставитись буде не тільки до інших, а й до вас.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я впевнена, що змушувати дітей до важкої праці, яка їм не під силу не можна. Проте вчити їх допомагати батькам просто необхідно!
Я хочу донести думку, що дитина повинна сама цього хотіти. Просто так. Не тому, що її заставляють.
Чому підліток, який вже цілком самостійний і свідомий, не може встати і помити посуд, протерти чи пропилососити в хаті? Невже йому так важко допомогти мамі, яка працює цілий день на роботі? Зовсім, ні. Якщо дитину цьому навчити. Якщо вона це розуміє.
Чи повинна щось дитина батькам чи ні, вирішувати тільки вам.
Свого сина, я вчу допомагати батькам на власному прикладі. Він бачить, як я постійно кручусь біля своєї мами і сам підхоплюється до роботи охочіше!
Тому беріть до уваги цю замітку!
А ви погоджуєтесь з цією думкою? Чому?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
