Валя завжди закохана в Данила зі шкільних років. Вона була сором’язливою дівчиною, яка боялася першою заговорити і завжди трималася осторонь. Зовсім не така була її подруга Марина. Вона була найкрасивішою дівчиною в селі і мала безліч кавалерів. Марина, до речі, знала про “секрет” своєї подруги.
Того вечора в клубі були танці, і організатор оголосив білий танець.
“Йди, давай. Білий танець! Запроси Данила, це чудова нагода!” – крикнула Марина та потягла Валю до хлопця.
“Не буду.”
“Ну, тоді зроблю це я!” – сказала Марина і нахабно витягла Данила на танцмайданчик. Вони ніжно обіймалися, а Валі стало дуже боляче, бо її подруга зрадила її. Валя вибігла з клубу, обличчям у сльозах, тоді як Марина лише єхидно посміхалася.
Наступного дня Данило поїхав у Київ, бо починалася літня сесія. Марина також зникла кудись. Лише Валя залишалася в селі, бо нікого не було, хто міг би піклуватися про її стареньку матір. Минув місяць, і ні від горе-подруги, ні від коханого не було ніяких вістей.
Після недільної літургії Валя вирішила зайти в магазин купити хліба. Там стояла сусідка, бабуся Галя, та емоційно розмовляла з продавцем.
“Та я тобі кажу, ось хрест! Мама Марини вчора запросила нас на весілля, вже всі готуються!”
Дівчина вибігла з магазину, забувши про все на світі… Вона довго плакала на подушці, не могла змиритися з тим, що її єдина подруга виходить заміж за коханого.
Того дня Данило разом з Мариною поїхали в ювелірний салон, щоб купити обручки. Вони вибрали найкращі, і хлопець вже витягнув гаманець з кишені, коли раптом стара циганка схопила його за руку:
“Гарні обручки, але не для щастя. Вам не судилося бути разом на цьому світі. Побачите самі!”
Продавець відразу викликав охорону, і стару циганку вигнали за двері. Ніхто не звернув уваги на її слова…
Весілля вирішили влаштувати в селі і запросили аж 200 гостей. Тільки одне місце залишалося порожнім – для Валі. Молодята навіть не згадали про дівчину. Валя вирішила хоча б краєм ока поглянути востаннє на свого коханого. Вона підійшла до церкви та сховалася за парканом. Її серце билось шалено і майже вискочило з грудей, коли Валя побачила, як Данило ніжно цілував Марину і тримав її на руках.
Рік пройшов. Валя намагалася забути про свою біль і навчитися жити без нього. Але кожну ніч вона мріяла бути на місці Марини. Одного ранку її розбудив телефонний дзвінок.
“Привіт! Це Маринка! Просто новий номер телефону. Хотіла тебе попросити про одну послугу. Стань хрещеною матір’ю мого першого дитини!”
“Угу”, – змогла лише висловити Валя.
Марина ще довго щебетала про щось, але Валя не чула. Вона повісила трубку, впала на ліжко і почала гірко плакати. Декілька днів вона не виходила з дому і навіть забула про запрошення до столиці.
Тремтячими руками Валя збирала валізу. До автобуса залишалася ще година, і вона заварила собі чаю. Раптом хтось голосно стукнув у двері.
“Ой, яке горе сталося!”, – жалілася сусідка.
“Бабо Галю, у вас все гаразд? Мені викликати швидку допомогу?”, – запитала Валя.
“Ні, щойно телефонував Данило. Маринки нема! Вона померла під час пологів. Ой, Господи, чому ти залишив малюка без матері!”, – голосила бабуся.
Валі здається, що земля відійшла під ноги. Вона поспішно взяла свою валізу і поїхала на вокзал. На щастя, вона встигла поміняти свій квиток на автобус на квиток на швидкісний потяг. Тепер кожна секунда була для неї надзвичайно важливою.
У столиці вона була вперше, тому вирішила викликати таксі. Марина надіслала їй адресу свого будинку. Тремтячою рукою Валя постукатила у двері номер 3.
“Хто там?”, – запитав Данило тихо. Він був зморений, неголений і схуднув, а його очі були червоні від сліз.
“Це Валя”.
“А, не впізнав. Чого ти хочеш?”
“Не виганяй мене. Я знаю про Марину. Тепер я буду матір’ю для її дитини”, – відповіла дівчина, трохи сплутавшись. Вона увійшла до квартири. Там було дуже затишно, і чувся дитячий плач. Здавалося, що немовля відчуває ту саму біль, що й його тато.
Валя підбігла до колиски і підняла дитину на руки. Вона була така маленька, беззахисна і зовсім несхожа на свою матір. Але Валя почувала, що у неї є велика відповідальність і обов’язок захищати цю дитину.
Так почалася нова глава в житті Валі. Вона стала мамою для Марининої дитини, і разом вони пройдуть через всі труднощі та радощі життя. Валя більше не повернеться до свого села, але вона знайшла своє призначення та справжнє щастя бути чудовою матір’ю для маленького ангела, який дарує їй новий сенс і кохання.
Як думаєте, чи правильно зробила Валя? Ви б змогли так?
