Майже все життя Олю порівнювали з її двоюрідною сестрою Іринкою. Адже дівчинка була такою красивою, товариською та мала таку милу посмішку. А ось Ольга завжди всіх соромилася, часто сиділа сама у кімнаті біля книги, а не гралася з іншими дітками. Та і друзів у неї майже не було, тому весь час вдома проводила.
Ніхто з родичів не радів, коли Оля розповідала про свої успіхи у школі.
– Ну і що? Іринка ще раніше за тебе навчилася читати і писати – дорікала бабуся.
Всім було нецікаво дивитися на гімнастичні вправи Олі, адже заворожено слухали, як гарно грала на скрипці Іринка. Вся увага та похвала тільки старшій сестрі, а Олю ніхто не помічав. Приїжджали гості та одразу до Іри, просили показати грамоти, медалі, розказати віршик чи пісню заспівати.
Коли Іра розповіла про те, що скоро вийде заміж, то старенькі бабуся та дідусь віддали всі свої заощадження для пишного святкування. Мовляв, для улюбленої онучки їм нічого не шкода. Навіть у ресторані Оля чула, як гості перешіптувалися “Дивися, який гарний наречений, а ось її родичка ніколи собі такого кавалера не знайде”.
Тоді Оля вирішила поїхати на навчання закордон, тільки б не чути нічого про сестру. Відтоді у неї немов камінь з душі впав. Ніхто не нагадує про Іринку та не ставить її у приклад, тільки навчання та конспекти. А згодом знайшла роботу та почала шити власний одяг на замовлення.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Зуміла закінчити навчання на червоний диплом та навіть відкрила свою невелику студію одягу. Правда, не без допомоги батьків та кредитів. Тільки вони підтримували свою донечку та вірили в неї, а інші родичі тільки насміхалися – ну куди їй бути дизайнером? Ну і по стандартній схемі далі казали рівнятися на Іринку, бо вона вже дітей має!
Однак, Оля більше не телефонувала до них. Навіть до дідуся чи бабусі. Самостійно у чужій країні важко працювала. Зараз у неї є своя велика квартира, мережа магазинів та новенька іномарка з салону. Правда, для всієї родини, крім батьків, стала справжнім вигнанцем.
Декілька місяців тому до дівчини спершу зателефонувала бабуся. Вона почала розповідати про те, що Іра розлучилася з чоловіком та він її вигнав з малими дітками з квартири. Тому зараз вона тісниться зі своїми батьками у невеликій кімнатці.
– Ну ти повинна допомогти, вона ж твоя сестра! – дорікала бабуся.
Але Оля відмовилася. Згадала тоді, як всі любили тільки сестру, а на неї було байдуже. Згодом розривати телефон почали тітка, дядько та навіть сама Ірина. Дівчина заблокувала номери таких нахабних родичів.
І ось така цікава ситуація виходить – Іру вигнав чоловік геть, але чомусь всі звинувачують Олю. А все через те, що вона відмовилася допомагати сестрі.
– Всім було байдуже на мене ще з дитинства. Весь час чула тільки її ім’я. Ну якщо вона така молодець, то нехай сама проблеми вирішує! – каже Оля.
Скоро у Олі буде весілля. Правда, зі своєї родини вона запросила тільки матусю й татка, а про інших навіть не згадувала. Адже вона не вважає, що повинна зараз ось так забезпечувати Іру та її дітей. Байдуже, що це двоюрідна сестра.
А що б ви зробили на місці Олі? Варто все-таки змінити свою думку щодо такої ситуації з сестрою?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
