День, що змінив моє життя назавжди. Потрапила у небезпеку, подруга не відповіла на дзвінок. Як далі бути?

Очі дівчини були заповнені слізьми від напруги та постійного мерехтіння снігу. Настя пильнувала за кожним сантиметром дороги, аби не впоратися із керуванням. А снігопад не зупинявся. Здавалося б простора траса, але у мить вона стала вузенькою доріжкою. Ситуація стала ще напруженішою тоді, коли Анастасія з’їхала з траси та попрямувала доріжкою, яка вела у сусіднє місто, до її подруги. Дівчина хотіла забрати її до себе у гості на Різдво, аби познайомити зі своїм братом.

-«Та зупинися вже ти, дурнувата заметіль!»- тільки промовила дівчина, як її автівка застрягла у сніговому кюветі. Як вона не намагалася викрутися із ситуації, все одно ставало все гірше і гірше, а до будинку подруги було ще дуже далеко.

Настя вирішила зателефонувати подрузі. А почула у відповідь тільки: — «Абонент поза зоною досяжності». Дуже швидко темніло. У дівчини розпочалася паніка, адже на вулиці скоро ніч, свято, вона у кюветі. Картала себе за те, що не послухала повідомлення ЗМІ про штурмове попередження.

— «Ну й відважна  я жінка у свої тридцять років. Могла собі сидіти зараз в будинку, насолоджуватися святом, так ні треба пертися на зустріч своєму щастю», – бурмотіла собі Настя і йшла пішки до подруги.

Аж ось, біля дівчини зупинилася фура з якої водій без зайвих слів запропонував допомогу. Настя навіть подякувати не встигла, як її рятівник уже витягнув машину. Ще мить і вона опинилася на автозаправці.

– «Уже Святвечір. Передріздвяних смаколиків не маю, але запрошую вас на каву.» – красивий незнайомець подав руку.

— « Тільки б не починав мене повчати життю. Типу, самотня жінка, так пізно, Святвечір», – подумала Настя і підсіла за столик до молодика.

— «Який красень», –  перша думка дівчини про незнайомця, що прийшов із двома горнятками запашної кави та солодощами. Він нічого не розпитував, тільки час від часу поглядав на дівчину, наче соромився.

-«Що він там собі думає? Чому нічого не питає», –  подумала вона.

Чоловік допив свою каву, подякував за компанію і вийшов на вулицю.

–  «Алло, Настю, де ти так довго їздиш? Вже й Степан приїхав, а тебе все немає. Давай швидше. Святвечір уже я накриваю на стіл», – говорив у телефон голос подруги Насті.

Доїхавши до потрібного будинку, Настя побачила знайому фуру і того ж красунчика, що допоміг їй у скруті.

– «Я – Степан. А ви, напевне, Настя?» – з подивом запитав молодик.

– «Дякую за каву і за допомогу! » – з дитячою, розгубленою посмішкою відповіла Анастасія.

А ви вірите у передріздвяні дива?

Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: