Тоді була п’ятниця, на годиннику 8 вечора. Мирон пізно повертався додому, адже на роботі було стільки справ – зустрічі, конференції, співбесіди. Навіть не було часу на те, щоб перекусити чи випити кави. Добре, що декілька днів тому поїхав з дружиною на закупи у супермаркет. Вона ж обіцяла приготувати смачний борщик, домашні котлетки, плов, картоплю та ще багато різної смакоти.
Однак, у холодильнику було порожньо. Ні овочів для салату, хіба у каструлі на дні плавали три фрикадельки. Навіть хліба з маслом не було.
– Рито, а де всі продукти? Ми ж декілька днів тому з тобою стільки накупили, що на місяць точно вистачало!
– Мама у гості приїжджала. Ну я її почастувала супчиком з фрикадельками, канапками. Вона сказала, що у них знову грошей обмаль, тому я дала їм продукти.
– Але я платив за все! Ти хоча б мені щось залишила?
– Не хвилюйся, завтра ж субота, ми з тобою знову поїдемо у магазин. Ти ж знаєш, що у моїх батьків зараз важке фінансове становище.
– Я цю казочку вже майже рік чую. Твій тато досі не може знайти собі роботу? Дістало, в інтернеті стільки оголошень.
– Ну йому ще рік до пенсії залишився. А у мами дуже мізерні виплати.
– Знаєш, я погодився, щоб просто допомогти твоєму батькові з пошуками роботи. Але йому все не підходило, щоразу вигадував нові причини. Ходив, як з малою дитиною. Досить, де газета?
– Ну вона стоїть у поштовій скриньці, здається, я її не діставала.
Чоловік накинув куртку та голосно грюкнув дверима. Апетит вже було зіпсовано через таку “вечерю”. Швидко дістав газету, глянув на дату.
– Ага, сьогоднішня. Пощастило, – сказав чоловік та хутчіше завів машину.
Батьки Рити жили у сусідньому районі. Піднявся на поверх та довго стукав у двері. Здається, що старенькі удавали, що нікого нема, хоча Мирон бачив, як у квартирі було світло.
– А, це ти. Чого прийшов? – “радісно” зустріли зятя.
– І вам доброго вечора. Ось, прошу, газета. Номер сьогоднішній, там є декілька окремих сторінок з оголошенням про роботу. Мене вже дістало, що ви так зручно на моїй шиї вмостилися. Не збираюся терпіти таку нахабну поведінку, взяли телефон у руки та телефонуєте до роботодавців. А до мене можете навіть не приходити!
Навіть не зняв взуття, зайшов на кухню та забрав всі продукти з холодильника. Звісно, що дружина не зрозуміла такого вчинку від Мирона, але він сказав, що більше не має бажання бачити її батьків.
А кого ви підтримуєте у цій ситуації? Чому? Хто з чоловіків вчинив не правильно?
