Моя дитина народилася доношеною. Дівчинка. Вагою 3.300, зростом 50 см. І вона була б нормальною здоровою дитиною, якби не низка обставин…
Скажу коротко – пологи були вкрай важкими, персонал нашого обласного пологового будинку не справлявся. Шийка довго не розкривалася, стимуляція не допомагала. Мене розшматували всю … але …
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Було пізно. Дитина народилася зі страшною гіпоксією. Як підсумок – гідроцефалія, пневмонія … ДЦП … Цей страшний діагноз прозвучав, як вирок. Спочатку була реанімація. Моя дитина лежала під апаратом штучного дихання і лише злегка ворушила ручками.
Я ридала. А лікарі говорили – відмовся, мовляв, навіщо тобі … Адже вона як рослина … Народити ще ти зможеш. Коли про це дізнався мій чоловік, він довго мовчав, дивлячись в одну точку … А потім несподівано заявив: «Лікарі мають рацію. Нам краще відмовитися від неї».
Він взяв мене за руку тоді і зітхнув, наче скинув тягар відповідальності. Він думав, і я тієї ж думки. Але я мовчала лише від того, що від болю в грудях не було місця словам.
Дізнавшись про те, що я залишати дочку не збираюся, чоловік зізнався, що так жити не зможе …
На тому і розпрощалися. Так, я забрала дитину одна. Жити самій не було на що, не те щоб виховувати хвору дитину. Дочку назвала Вікторією, кожен день розмовляла з нею і, мені здавалося, вона мене розуміє, моргаючи очима. Це все, що вона вміла.
Я бігала по лікарях, але безкоштовна медицина була майже безсила. В один момент у мене опустилися руки …. Намагалася звернутися за допомогою до чоловіка, але він наполегливо уникав розмов зі мною. Я розуміла, що в загальному-то нічого не можу змінити.
Віддати дитину і відмовитися – рівносильно смерті. Краще вже відразу померти …. Я відкрила вхідні двері, щоб могли зайти люди, відчинила вікно і забралася на підвіконня. У цей момент моя дівчинка вперше закричала. Вона хотіла їсти.
Ви не уявляєте, який спектр почуттів я встигла відчути за дві секунди. Я рішуче зачинила вікно і більше про це ніколи не думала. Я взяла Віку на руки і пообіцяла, що ніколи її не залишу. Я взяла себе в руки і пішла просити допомоги у людей. Тоді не був так поширений інтернет і соц. мережей близько не було. Я писала оголошення і вішала їх на під’їзди.
До мене приходили люди і приносили хто, що міг. Їжу, гроші, одяг. Жити стало можна, і ми тихенько почали лікування.
Через якийсь час в нашому житті з’явився чоловік. Він прийшов і приніс величезну ляльку і десять тисяч гривень (на той момент не так багато, але й не мало). Говорив, що завжди мріяв мати дитину, але у нього і його дружини не виходило.
Вона звинуватила його в неспроможності і пішла. А він прийшов до нас і з таким трепетом дивився на мою дівчинку. Не таку, як всі. Особливу. Він приходив все частіше і завжди з подарунками, незабаром ми полюбили один одного і почали жити разом.
Він працював, а я займалася нашою дочкою. Він завжди робив акцент на тому, що Віка саме «наша» дочка. Мені навіть вдалося виїхати до Німеччини, побувати в різних містах України. У Віки була дуже довга і серйозна реабілітація. Але ми все подолали. Віці зараз 25 років, а її братику Вадиму 20. Ми найщасливіша сім’я. Віка дуже любить тата і зберігає свою першу ляльку. А ще Віка майстер спорту з плавання. Чудо? Ні, віра, любов, терпіння …
Це болюча тема, але я вирішила розповісти, тому зараз дуже багато матусь в подібній ситуації і набагато більше можливостей підняти дитину на ноги. Віка одужала не повністю, але це не завадило їй знайти себе в житті. Вірте у своїх дітей. Вірте в себе. Любіть. Цінуйте. І все вийде.
Як ви вважаєте, жінка правильно вчинила, що вирішила залишити дитину та самостійно ставити її на ноги?
Чому ніколи не варто повертатися до того, хто заподіяв вам біль
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
Пишні оладки за рецептом моєї мами. Завжди пухкі та ніжні!
Цей крем виштовхує зморшки зсередини! А головне – абсолютно натуральний і корисний склад!
Мій майбутній чоловік не попереджає, що його друзі залишаться у нас! А це трапляється часто
Микита не їхав – летів додому. Ще б пак, три роки не бачив рідного краю і коханої дружини!
– Ми з чоловіком жили в маленькій кімнатці, яка мала 8 квадратних метрів, – розповідає 34-річна Світлана. Я ще ніколи не жила в гірших умовах, хоча мені доводилося і раніше винаймати квартиру
Дивлюся, білий пес з нашийником по зупинці взад-вперед бігає. Скавулить, очі блищать … Тільки двері автобуса відкрилися, він до пасажирів!
15 дивовижних явищ, існування яких здається нереальним
15 ознак, що йому просто зручно з тобою і не більше (пробач!)
Не починайте стосунки з такою людиною ні за яких умов!
Після весілля ми з чоловіком стали жити у його квартирі. У мене на той час вже була складена якась своя копійка. Через місяць ми купили два автомобілі та велику дачу. Все оформили на чоловіка.
– Йшов би ти, хлопче додому, замерз же весь! Я тебе вчора ще примітив, всю ніч тут просидів. – Мені немає куди йти
Як управляти чоловіками за знаком Зодіаку: секрети любовної астрології
3 типи жінок, яких не кидають
Беру склянку будь-яких ягід, раз-два і смаколик до чаю готовий!
20 фото робіт “майстрів на всі руки”
15 причин, чому вам потрібно бути разом
10 подвійних стандартів, з якими жінки стикаються на кожному кроці
