Пізно вночі в наші двері постукали. Я ще не спала і пішла відчиняти. Нікого не було на вулиці. Я подумала, що жартувати почали, але перш ніж закрити двері, я помітила якусь коробку на порозі. Відкривши її, я ахнула – там був новонароджений сплячий малюк.
Не можна було залишити його там – я забрала його і пішла додому. Поклала його на диван і дивилася в це сонне і таке миле личко. Перш ніж розбудити чоловіка, я пішла до сусідки взяти дитяче харчування, тому що у неї зовсім недавно народився малюк. У неї точно повинна була бути їжа для немовляти.
Я коротко розповіла, що сталося і пішла до дитини. Після того, як погодувала його, пішла розбудити чоловіка. Той не відразу зрозумів, про що я. Коли я все йому розповіла, він різко встав з ліжка, переодягнувся і вийшов зі словами: «Повернуся дуже скоро!»
Я не знала, що й думати. Малюк був таким красивим – справжнє янголятко. Сиділа і думала, куди пішов чоловік, коли повернеться, що мені робити, треба телефонувати в поліцію чи варто почекати чоловіка, який обіцяв незабаром повернутися. Чоловік повернувся тільки під ранок.
Він попросив мене сісти і почав свою розповідь, після якої я сиділа шокована. Це ще м’яко сказано! Я не могла ворушитися. Як виявилося, десь рік тому у мого чоловіка з’явилася «прихильниця», яка отримала бажане і переспала з ним. Але чоловік, усвідомивши скоєне, перестав з нею спілкуватися – повернувся в сім’ю. Однак жінка завагітніла і ось народила маленького, якого підкинула нам. Дитина з коробки була сином мого чоловіка. Уже кілька місяців пройшло з цього дня, а я ще не можу оговтатися. Мені так прикро і боляче за те, що чоловік мене так нахабно брехав і крутив роман за моєю спиною. Не можу сказати, що пробачила його, тому що я ще не можу оговтатися від удару. Тому зараз просто чекаю. Чекаю свого внутрішнього голосу, який скаже, що мені робити в даному випадку.
Що б ви порадили цій жінці?
