Щоб пробачити зраду подруги, не обов’язково зустрічатися з нею за її життя, досить поговорити з нею після її смерті і зрозуміти, що не варто накопичувати в собі образи. Для Олени зрада подруги не мала абсолютно ніякого значення тільки з тієї причини, що вона не знала про неї.
Дівчина жила звичайним життям і навіть не здогадувалася, що хтось чекає її вибачення. Після того, як їй довелося кинути школу, її життя не було схожим на те, про яке вона мріяла в десятому класі. Вона так хотіла вступити до інституту і після його закінчення влаштуватися на престижну роботу, але замість цього пішла торгувати на ринок реалізатором.
Звичайно, з її хваткою вже через 3 роки Олена мала своїх працівників і зовсім не скаржилася на життя. У свої 26 років дівчина мала квартиру, машину і все, чого могла б побажати її душа. Єдине, чого не було в її житті, так це справжнього кохання. Йдучи зі школи, вона сподівалася на те, що Діма як і раніше буде проявляти до неї інтерес, але він чомусь більше не прийшов і навіть не поцікавився, як у неї справи.
Як завжди Олена поверталася додому одна. Вона підходила до свого під’їзду і в темряві помітила знайому постать. Біля лавочки стояла однокласниця Наталя. Олена зраділа зустрічі, адже тоді їх шляхи розійшлися і більше вони не зустрічалися. Олена дзвонила своїй шкільній подрузі, але у тої постійно не було часу на розмови, та це й зрозуміло, адже вона вийшла заміж і стала мамою, та ще й в інституті вчилася.
Коли Олена підійшла ближче, то простягнула руки в надії на те, що вони по старій пам’яті обіймуться з Наталею, але та тільки посміхнулася і відступила.
– «Запросиш на чашку чаю?» – запитала дівчина.
– «Звичайно, з радістю!» – відповіла Олена. Вони піднімалися по сходах і голосно розмовляли. Напевно, дуже голосно, тому що навіть сусідка відкрила двері і запитала:
– «Олено, що трапилося?»
Дівчина сказала: «Так ось зустріла подругу, і просто переповнюють емоції!», але сусідка якось дивно подивилася і закрила двері.
Вони сиділи в кімнаті і пили чай. Олена розповіла про своє життя, а потім запитала, як живе Наталя. Але дівчина сказала: «Я прийшла зовсім з іншого приводу. Пробач мені, будь ласка! У 10-му класі я закохалася у твого Діму і не знала, як мені від тебе позбутися. Пам’ятаєш, коли у тебе знайшла чужий телефон, і тобі довелося піти зі школи?» Олена тільки кивнула. Хіба можна таке забути! Тоді їй ніхто не повірив і вона з ганьбою пішла. «Оленко, це я підклала телефон у твою сумку і розповіла Дімі, що бачила, як ти його вкрала» – продовжувала Наталя.
Олена встала і пішла у ванну. Сльози капали з очей, і вона не хотіла розплакатися при колишній однокласниці. Коли Олена увійшла в кімнату, то Наталі вже не було. Її чай стояв недоторканим і дівчина, намагаючись заглушити образу, подумала: «Дивно, начебто сама напросилася на чай і не пила його». Всю ніч Олена згадувала розмову і дивне зізнання в зраді подруги. Їй подобалося її теперішнє життя і навряд чи б воно склалося так, якби тоді Наталя не «допомогла» їй піти зі школи. Звичайно, вона пробачає їй!
На наступний день Олена з ранку пішла до неї додому. Підходячи до її дому, дівчина помітила, що біля під’їзду стоять поминальні вінки. «Неприємний збіг!» – подумала Олена, читаючи на одному з вінків напис «Дорогий матусі від сина Іллі». Коли дівчина піднялася на потрібний поверх, то обімліла! Квартира Наталі була наповнена людьми, а біля труни з тілом подруги сидів Діма і маленький хлопчик.
В голові не вкладалося, як таке могло статися і хіба можна так швидко організувати похорон, адже тільки вчора вони сиділи в її квартирі і розмовляли. Олена вийшла на вулицю і стала в заціпенінні навколо ряду вінків, кришки труни і хреста. Хрест! Сьогодні 30 вересня, вчора було 29, а на хресті стоїть дата смерті 28.10.2018 р. Виходить, що вчора в гості до неї приходила дівчина-привид і просила у неї вибачення за свої юнацькі помилки!
Після похорону Олена поверталася додому і в 10-й раз прокручувала вчорашню зустріч. Звичайно, вона пробачила колишній подрузі, але хіба вона могла до неї прийти? Потім вона згадала, з яким виразом обличчя на неї дивилася сусідка! «Напевно, виглядало так, як ніби-то я розмовляла сама з собою!» – міркувала Олена.
Більше дівчина-привид не приходила до неї. Напевно, пробачення для того світу – це пропуск туди, звідки немає повернення навіть на мить.
Як ви гадаєте, Наталя дійсно приходила до Олени, чи це просто бурхлива уява дівчини?
