Мама, мені не потрібні іграшки, я сумую за татом. Давай сходимо до нього на роботу, я хочу до тата, я скучив сильно, – хлопчик починає схлипувати

Одного разу, їдучи на роботу зі мною трапився випадок, який назавжди закарбувався в моїй пам’яті.

На одній із зупинок в транспорт зайшла родина: син, на вигляд йому роки 4, молода мама і по всій видимості бабуся.

Мама мені чомусь відразу здалася дуже втомленою і стурбованою проблемами. Вони сіли якраз позаду мене, і я прекрасно чув їхню розмову. Хлопчик дуже смішно і мило говорив деякі звуки, які ще не давалися йому правильно.

– Мамочко, дивись, он та машина як у нашого тата. Це часом не він за кермом?

– Ні, малюк, тобі здалося.

– Мамочко, ну подивися ж і курточка як у нашого тата! Подивися!

– Ні, синку, це чужий дядько.

– Ой, мам, дивись там тітка якась і маленька дитинка.

Видно було, що і мамі і бабусі стало некомфортно від питань.

– Малюк, це не наш тато і машина не наша. Наш тато на роботі.

– А чому він не приїжджає? Він мене не любить?

У мами на очах виступили сльози.

– Ні, що ти! Звичайно любить, він просто дуже багато працює, щоб купити тобі хороші іграшки.

– Мама, мені не потрібні іграшки, я сумую за татом. Давай сходимо до нього на роботу, я хочу до тата, я скучив сильно, – хлопчик починає схлипувати.

Тут не витримує бабуся, міцно притискає онука до себе і каже:

– Забудь про тата, він більше не прийде, у нього тепер інша сім’я.

– Мама, як це? А як же ми з тобою? Ми більше не сім’я?

На цьому моменті моє серце не витримало, я обернувся і запитав:

– Малюк, а як тебе звати?

Хлопчик недовірливо подивився на мене, але все ж відповів:

– Ваня.

– Приємно познайомитися Ваня! Я працюю з твоїм татом, він справді дуже сильно зайнятий. Бачиш у мене забинтована рука, я впав і вивихнув її. Так ось твій тато допомагає мені. Тому він не приїжджає додому. Але він тобі просив передати дуже важливий подарунок.

Я дістав з сумки книжку з наклейками, яку віз племіннику.

– Тримай, це тобі подарунок від тата.

З поглядів мами і бабусі було видно, що вони розгублені, але перечити не стали.

Хлопчик взяв книжку і міцно її притиснув до себе, адже це подарунок від ТАТА.

Частину дороги, що залишилася, хлопчик із захопленням і радістю гортав книгу і показував мамі картинки.

Як ви думаєте, чи варто дитині говорити правду про тата в тій ситуації, що склалася?

Ira
Content Protection by DMCA.com
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector