Дівчинка звикає! Гарчить на чужих, якщо щось не так, захисниця наша маленька! Грайлива, друзів у неї багато!

Вона була найслабшою в великій зграї цуценят. Народилася останньою – тринадцятою! І чому її не полюбила власна мама? Викидала з «лігва», відштовхувала від сосків?

Маленьку довелося підгодовувати штучно. А коли цуценятам виповнилося півтора місяця і будинок почали відвідувати потенційні господарі, ніхто не звертав уваги на «Дюймовочку» – занадто маленька, худенька для добермана.

– Невдаха, – переживала за дівчинку господиня мами – моя подруга Галя, – ніхто і дивитися на неї не бажає … але ж буде дуже красивою і розумною – з віком перетвориться в «прекрасного лебедя»!

Емма – офіційне ім’я малятка в родоводі, росла спокійною, лагідною, слухняною собачкою. І лише її власна мама вперто не бажала ділити загальний дах з маленькою донькою. Нерідко виникали конфліктні ситуації і, щоб уникнути можливих бійок між собаками, згнітивши серце, Галя вирішила подарувати Емму своєму двоюрідному брату.

Олексій, хоч і любив собак, ніколи не мріяв тримати їх у своїй квартирі. Але, познайомившись з милим, ласкавим цуценятком – подарунку зрадів. Перша поява Емми в будинку не викликала особливої ​​радості у його молодої дружини:

– Ти впевнений, що щеня потрібне? Ніколи в житті ми не тримали собак. Не знаємо, як з ними поводитися. Стільки турбот! Гуляти, годувати, вставати рано! Я вже не кажу про погризені меблі, взуття, шпалери … а скільки коштів доведеться витратити на всякі щеплення? Нам грошей реально не вистачить!

Але Емма швидко підкорила серця нових господарів, і, вже зовсім скоро, сумніви змінилися радісними повідомленнями:

– Вітання! У нас тепер щеня. Смішна дівчинка – Емма, доберман! Любить кашку, молочко, зовсім як маленька дитина. А ласкава! Чудово! Ой! Олексію, хапай її – біжи на вулицю! А то зараз все на килимі буде!!! Не встигли…

– Дівчинка звикає! Гарчить на чужих, якщо щось не так, захисниця наша маленька! Грайлива, друзів у неї багато! Апарат приносить, м’ячик … Команди розуміє і виконує, але ж не вчили, в школу – на загальний курс дресирування, не ходили!

– Знаєш, я не хочу в кіно, сеанс пізно закінчується, а вдома Емма чекає, переживає, якщо ми затримуємося … Вчора прийшли пізніше, ніж зазвичай, дивимося, а собачка шкарпетки чоловіка і мій шарфик до себе на матрацик поклала – щоб запах рідних з нею був.

Незабаром в сім’ї народилася дитина, і доберман відразу став охоронцем малюка. Якщо молоді втомлювалися від нічного плачу сина, Емма лягала поруч з ліжечком і пильно спостерігала: при будь-якому русі – насторожувалася, звуці – скавуліла, плачі – бігла будити батьків. Перші кроки дитини, прогулянки, ігри – супроводжував доберман.

– Сашко в садок пішов. Щоранку проводжаємо разом з Еммою. Нещодавно одна жінка сказала: – «Яка ж у тебе собака красива, сильна!» і синок почервонів від щастя – пишається нею …

Емма завжди і всюди була поруч. Влітку – на дачі, в походах по гриби, на риболовлю; взимку – на лижах, в тривалих прогулянках по парку …

– Мама! Емма мене на лижах в упряжці тягає! Як конячка! Чудово! Всі хлопці заздрять! Валька просив, щоб і його покатала. Не далася, не підпустила! Тільки мене!

– Ми підемо з Еммою на річку? Емма поплавати хоче! Апарат навіть з води приносить! Розумниця моя, чудова дівчинка! Не хвилюйся, мамо, не втоплюся! Моя собака не дозволить!

А одного разу …

– Емма захворіла! Саша зі школи прийшов, а собака лежить, навіть зустріти не побажала. Дзвонить дитина в сльозах мені на роботу – треба терміново до лікаря!

– Їхали до ветеринара довго, в заторах простояли кілька годин, собаці все гірше. Діагноз – піроплазмоз! Боже, допоможи нам!!! Спаси улюблену собачку нашу!”.

Того разу Емма одужала, і прожила ще майже п’ять років …

Біда трапилася відразу після новорічних свят:

– Мама! Зимові канікули! Йдемо в парк? Я – на лижах! І Емма з нами!

– Чудовий ранок! А вчора заметіль була сильна, хуртовина …

– Еммі чистий сніжок подобається! Не старіє собака! Дванадцятий рік, а бігає, як в молодості! З цуценятами грає, за воронами по безкрайніх полях носиться, птахом літає! Радіє, пустує «бабуся» наша!

Раптом собака насторожилася, потім кинулася вперед, пробігла метрів сто, загальмувала, понюхала сніг … Різко розвернулася і кинулася назад, до рідних.

– Не стрибай на мене! Впустиш! Емма, припини! Не гавкай, заспокойся, не стрибай! Ти ж Сашку звалила, божевільна! Що ж нею відбувається?! Відчепися від мене!!!

ЕМА, КУДИ несешся!!!! Стій!!!!

– Мама! Чому собака ТАК кричить?! І кров, судоми?

– Зупинись! Не біжи до неї – вже не допоможеш …

Намагалася попередити, а ми не зрозуміли, і йшли прямо до обірваних проводів високовольтної вишки …

Взимку 2018 року дванадцятирічний доберман Емма Шерамі Кім пожертвувала своїм життям заради порятунку рідних людей – Олександра і його вагітної мами, кинувшись на дроти, що лежали прямо на алеї парку …

Якби не героїчний вчинок собаки, невідомо, хто б міг стати жертвою людської недолугості і безпечності.

Тіло добермана пролежало кілька годин на оголених дротах. Відповідь МНС по телефону на прохання про допомогу – «одягніть гумові рукавички і зніміть тіло з проводів», вкрай здивувала жінку на восьмому місяці вагітності …

Кожен раз, згадуючи Емму, думаю про те, що її поява на світ не була випадковою – собака, немов послана Богом, Ангел-хранитель, виконала своє вище призначення. Скільки таких охоронців бродить поряд з людиною – незрозумілих, неприйнятих, непомічених.

– Прощай, Емма! Ціною власного життя ти врятувала трьох! М’якої травички, білих хмарок, і вічна тобі пам’ять!

Такі історії зворушують до сліз, чи не так?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ira
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector