Чоловік повернувся додому засмучений. Довго не міг заснути, хоча завтра зранку прокидати треба та їхати на роботу. Того дня Сергій відвідав місцевий сиротинець. Майже рік він спонсорував малюкам харчування, оплатив ремонт та виділив кошти на нові іграшки та одяг, однак ще жодного разу не приїздив. До сьогоднішнього дня.
Тоді дітки влаштували для них концерт. А потім директорка провела екскурсію, мовляв, дивіться, скільки ви для нас зробили. У кімнаті на ліжечку сидів хлопчик. Він дивився тільки на Сергія, навіть не відволікався на іграшки та друзів.
– А це Петрик, йому тільки 3 роки виповнилося. Він у нас давно, знайшли під дверима вночі. Там була записка про його дату народження і все. Він ледь ходить, у нього ніжки хворі. Також проблеми з дикцією, не вміє говорити нормально. Шкода малюка, адже ніхто не хоче такого хлопчика проблемного всиновити. – сказала вихователька.
Сергій не може спокійно заснути. Закриває очі та бачить Петрика. Такий маленький, беззахисний, дивиться на нього своїми синіми оченятками та мовчить.
– Коханий, все гаразд? Ти вчора навіть не хотів вечеряти, а зараз відмовляєшся від сніданку. Щось трапилося погане? – запитала на кухні Юлія.
Тоді Сергій розповів про Петрика. Відчував, як у нього все стисло у грудях та по щоці пробігла скупа сльоза. Зараз у нього є дві дорослі доньки, вони давно живуть окремо, навчаються закордоном. Рідко приїжджають до стареньких батьків у гості, а чоловік так за ними сумує. Згадував, як він приходив з роботи та донечки бігли до нього у обійми, голосно сміялися та цілували його. І раптом уявив, як Петрик так само біжить до нього.
Наступного дня вони поїхали до будинку. Жінка хотіла познайомитися з малюком, глянути на Петрика. А він сидів на ліжку та дивився у віконце. Надворі гралися інші дітки, а Петрик сумно споглядав.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Привіт. Це для тебе іграшка, тримай. – тремтячими руками дала Юля хлопчику м’якого ведмедика.
– Дякую. – тихо відповів малюк. Він пильно дивився своїми оченятами на жінку.
Вже через декілька хвилин вони сиділи у кабінеті директора та писали заяву на всиновлення.
– А ви точно впевнені, що вам потрібна така дитина? Йому 3, а він досі не вміє ходити та говорити нормально. – перепитувала вихователька.
– Так. Ми будемо піклуватися про малюка. – впевнено відповіла жінка.
Відтоді минуло декілька років. Весь час Сергій з Юлією не опускали руки, витратити десятки тисяч доларів на Петрика. Їздили на лікування закордоном, ходили до мольфарів та священників. Вони намагалися зробити все можливе для того, щоб син навчився ходити.
Спершу він помалу крокував, опираючись на стіну. Перші слова, які він вимовив впевнено – мама й тато. А вже першого вересня стояв біля школи з красивим ранцем й радісно махав Юлі та Сергієві. Жінка витерла хустиною кутики очей від сліз.
Зараз йому вже 18 років. Красивий, сильний, розумний. Займається у футбольній секції, тренер завжди нахвалює хлопця та каже, що у нього світле майбутнє. У гості приїхали сестри з чоловіками та дітками, Юля приготувала багато смачних страв. Тоді у квартирі знову чувся дитячий сміх. Петро ніжно обійняв свою дружину. Тепер він щасливий, адже вся родина зібралася разом.
А ви б змогли всиновити такого малюка?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Сьогодні Ліда дізналася, що чоловік має іншу. Вона твердо вирішила не влаштовувати концертів
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 фільмів, заснованих на реальних подіях, в які складно повірити
Бохо-кежуал: чудові літні образи для жінок 45+
5 способів зацікавити чоловіка
Неприємності почалися через місяць після новосілля. У квіткових вазонах з’явилися недопалки від сигарет
Велике кохання навідується лише після великої помилки
Яке істинне обличчя приховує жінка під маскою знака Зодіаку?
Фантастичні здібності, якими володіють тільки немовлята
Морська сіль для обличчя
