Варвара ретельно готувалась до переїзду. Дочка пообіцяла, що до кінця листопада забере її до себе в місто.
Леся вже не вперше кликала маму, та вона все відмовлялась. А цього разу жінка не підготувала дров на зиму, а опалювати будинок газом було дуже дорого. Тому все-таки наважилась на життя у місті.
Жінка гроші на дрова відкладає з пенсії ще з весни. Так кожного року. Але до неї у червні приїхала донька попросила позичити 10 тисяч гривень. У неї виникли якісь труднощі, обіцяла до кінця місяця повернути. Та Леся приїхала до мами аж в серпні і без грошей. Тоді і сказала, що забере матір до себе.
Варвара не хотіла покидати свою домівку. Їй подобалось жити у селі. Тут постійних рух, якась робота. А у місті що? Сидиш у чотирьох стінах і не знаєш чим зайнятися. Та що робити? Довелось змиритись. Щоб не сидіти на шиї у доньки зібрала з собою банки з соліннями, ягоди, овочів з городу. Та й пенсію ще мала. Якось протримається до весни.
Жінка сиділа надворі, дихала свіжим повітрям. Раптом їй зателефонувала Леся.
– Мамо, ти пробач, але я не зможу тебе забрати до нас. Чоловік вирішив, що цього року у нас житиме його мама. Зрозумій, будь ласка, мене. Це його квартира. Я не можу йому заперечити.
– А як же я тут без дров зимуватиму? – жахнулась жінка.
– Мамо, а давай ти до тітки Люсі поїдеш. Разом будете жити. Вона ж теж сама. А вдвох вам буде легше..
Варвара навіть не дослухала те, що їй говорила Леся. Їй було дуже образливо. Люсю ж син забрав до себе ще на минулому тижні. Варвара пустила сльозу. За свого сина згадала. Вісім років тому загинув в автокатастрофі. Дружина у нього залишилась і син. Але яке їм діло до неї? Для невістки вона ж чужа.
До того ж справ у неї купа. Вона зайнята жінка.
В тих роздумах жінка і заснула під теплою ковдрою у светрі в холодному домі.
Зранку на її подвір’я заїхала автівка. Жінка здивувалась – звідти вийшла її невістка.
Світлана оцінила всю обстановку: дров немає, в хаті така ж температура, як і надворі.
– Збирайтеся. Нічого вам тут сидіти і мерзнути. Зі мною будете жити. В мене квартира велика – місця вистачить на усіх.
Варвара не знала, що робити. Печаль огорнула її душу. Рідна дочка відцуралась від матері, а невістка, яку вона не бачила років зо 5, приїхала і збирає її до себе.
Жінка швиденько зібрала і сумки, які ще зі вчора не розклала і сіла у машину.
– Чому ти вирішила приїхати? – запитала свекруха.
– Не знаю, я відчула, що потрібно навідатись у село. Щось мені підказало…
Насправді Світлана напередодні зустріла Лесю у місті. Та вихвалялась, що летить з чоловіком у Туреччину відпочивати. Розповіла, що мама зимуватиме разом з тіткою Люсею. Світлана відчула, що щось тут не так..Вона не помилилась.
Як ви вважаєте, чому дочка так вчинила з матір’ю? Чи заслужила на таке жінка?
