З підліткового віку, я часто чула від своєї мами одне і теж: «Олю, найважливіше це вдало вийти заміж». У мене так все і сталося.
Дівчинці Олі у 20 років організували весілля з її хлопцем. Ним виявився син близької подруги батьків. І всі були впевнені, що він повинен був стати успішним і багатим в майбутньому.
«Я зробила все, що вони хотіли. Я була слухняною дитиною і вийшла заміж за того, кого я зовсім не любила. Але, його вибрали для мене батьки. Я зробила так, як було правильно – послухалася старших. А любов це не найважливіше в житті. І взагалі, «стерпиться – злюбиться!», адже все так добре: купа грошей, своя величезна квартира, діти підуть вчитися в найкращі ВНЗ. І мені не потрібно буде нічого робити, а працювати тим більше, але … ».
Відразу, як тільки ми одружилися, все було добре. Ми багато подорожували в нові країни. Я отримувала найдорожчі і красиві подарунки, батьки були раді за нас, та й житло в центрі міста.
А через кілька років я народила дитину. І потім ми почали думати і про другу, адже грошей на безбідне життя у нас було більш ніж достатньо.
У той час я не замислювалася про свої почуття, і про любов. В той момент я була впевнена, що все саме так у всіх. У простій сім’ї все так само, як і у мене. Але коли мені було 45 років, я подивилася на своє життя по-іншому. Я зрозуміла, що моя юність пройшла, а я провела її з людиною, до якої нічого не відчуваю.
І до мене прийшло це розуміння, лише коли я відправила дітей в школу і повернулася до своєї професії після довгої перерви. Я почала спілкуватися з чоловіками і жінками, і проводити час з кимось крім своєї сім’ї. Мені ставало цікаво, приємно і у мене почали виникати почуття, яких до цього я ніколи не відчувала.
В той момент я відчувала великий сором. Адже я розуміла, що я зі своїм чоловіком живу, як з сусідом. Так, у нас двоє дітей і багато грошей, але це зовсім ні на що не впливає.
А коли я намагалася поділитися цим зі своєю матір’ю, вона мені заявила:
– У тебе багатий чоловік і ти не бідуєш. Я все життя терпіла, а тепер твоя черга терпіти. Це доля всіх жінок». А що думаєш, було б краще вийти за хлопця без грошей і ледве зводити кінці з кінцями?
І щоб тоді ви разом робили? У вас би взагалі нічого не було б! Ти б зіпсувала своє майбутнє, діти б не змогли нічого собі дозволити, та й у тебе б за душею не було б ні гроша.
Я замовкла і почала думати …
І що з того, що ми б жили бідно. Зате ми були б разом. А разом завжди легше переносити все. І навіть якби не змогли б купити дитині іграшки та одяг, про які вона дуже мріяла. Зате ми б показали їй хороший приклад люблячої сім’ї. Де в сім’ї люблять не тільки її одну, а й у батьків любов.
А зараз діти батька не бачать, тому що він цілодобово працює. І ми всі його бачимо або ближче до півночі, або і зовсім не бачимо.
Вже, звичайно, пізно вживати кардинальних заходів і міняти устрій життя. І якби я це зробила, мені було б вкрай соромно перед батьками і навіть дітьми. Так що доведеться набратися терпіння, і продовжувати терпіти до кінця.
Так що мама, я тобі дуже вдячна за життя без любові!
Ви б змогли жити з таким чоловіком?
