Марія Петрівна дивилася на свого дорослого сина і думала, яка дружина у нього буде. А син Костя чудовим чоловіком виріс. Якщо описати зовнішність, то високий спортивний блондин, носить модну борідку, дівчата і жінки на такого задивляються. Ще в школі захопився програмуванням, з комп’ютером на «ти». З 15 років має свої гроші, захоплення приносило свій дохід. А після закінчення школи почав розвивати свій бізнес, паралельно навчався. До двадцяти семи років став завидним нареченим з квартирою, машиною і солідним доходом.
Багато в Кості і просто хороших людських рис, він хороший друг, чуйний, не жадібний. На думку Марії Петрівни, ідеальний син. Мамі все привезе, відпочинок і лікування оплатить, таксі викличе, два рази на день подзвонить. Жінка не могла натішитися.
Вона мріяла, що її Костик одружиться з тендітною юною дівчинкою, яка буде любити її сина і його маму. Марія Петрівна розповість невістці історію їх сім’ї у всіх подробицях і передасть їй фамільну обручку, яка їй самій дісталася від свекрухи. Костик з молодою дружиною будуть приїжджати до неї щонеділі в гості, і вона передасть невістці рецепти фірмових страв і навчить їх готувати. Адже Костик так любить смачну домашню їжу. Вони обговорюватимуть книги за обідом і будуть ходити на виставки разом.
А потім народяться онуки, милі красиві діти схожі на її сина. Вони будуть такі ж виховані і добрі, як її Костик. Діти будуть приїжджати на вихідні до бабусі в гості, і Марія Петрівна буде читати їм на ніч казки.
В одну мить солодкі мрії жінки розбилися. Син подзвонив і сказав: «Мама, я одружуся». Як? З ким? Коли? Обіцяв при зустрічі все розповісти.
Марія Петрівна готує святкову вечерю і дуже хвилювалася від очікування зустрічі з нареченою сина: хто вона, з якої родини, скільки їй років, чи красива. І ось вони приїхали. У квартиру заходить доросла, але молода і красива жінка, явно трохи старша від Костика. «Мама, це моя Марина», – Марія Петрівна розгублено мовчить, немає тендітної дівчинки з її фантазій.
Пройшли в кімнату, сіли вечеряти, жінка почала обережно розпитувати Марину. І, о горе, обраниця сина вже була заміжня і виховує п’ятирічну дочку. Марія Петрівна ледве стримувала себе.
З ранку наступного дня, вона вже надзвонювала синові, загрожувала, вмовляла, благала, волала про синівський обов’язок. Але все безглуздо. Син уперся, каже, що любить Марину, а минуле у всіх є, дата весілля призначена і днями він мамі завезе офіційне запрошення.
Марія Петрівна не здавалася, весь місяць вмовляла сина не одружуватися з Мариною, поки остаточно з ним не посварилася. На весілля вона не пішла, весь день від образи проревіла, дзвінки сина навмисне скидала. Син з дружиною до Марії Петрівни з РАЦСу заїхали, але жінка розмовляти не захотіла, сподіваючись зіпсувати свято. А Костя, переконавшись, що з мамою все в порядку поїхав до гостей в ресторан.
Костя так само оплачував її витрати, але як тільки розмова заходила про його неправильне одруження, то він припиняв розмову і прощався. Народився вже і внук, а жінка не здається.
З’явилася стара інститутська подруга Марії Петрівни, десять років не спілкувалися, а тут вона проїздом і напросилася в гості. Жінка поскаржилася подрузі на сина і невістку у всіх фарбах, розраховуючи на співчуття. А подруга вислухала і каже: «Дурна ти, Марія, набудувала собі повітряних замків і хочеш сина туди поселити, а треба жити в реальному світі з реальними людьми, хочеш синові життя поламати?», – і так далі і тому подібне, не церемонячись в виразах.
Задумалася Марія Петрівна, приготувала всім подарунки, викликала таксі і поїхала миритися. Марина в будинок пустила, вийшла дочка гостей зустрічати: «Ти моя бабуся Марія? А ми тебе з братиком чекаємо, ти нам будеш казки читати?». Розплакалися всі.
Як ви вважаєте, жінка мала рацію, коли ображалася на сина?
