Нарешті збулася моя мрія: я купила квартиру. Правда, в кредит, однокімнатну і на околиці (в новому мікрорайоні з недорозвиненою інфраструктурою), зате свою! Обдзвонивши друзів, запросила їх на новосілля. Що зазвичай дарують в таких випадках?
Правильно, необхідні в господарстві речі. Колишні однокурсники скинулися і подарували мені телевізор, інші дарували корисні дрібниці: праска, електрочайник, сковорідку. Тільки друг дитинства Діма відзначився.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Він прийшов останній, розстебнувши куртку, вийняв з-за пазухи … біле цуценятко! Так збулася моя друга мрія – завести собаку. Гості перестали захоплюватися квартирою і почали захоплюватися презентом:
– Який потішний!
– І очі такі розумні!
– Це хлопчик чи дівчинка?
– А що за порода?
– Ретривер, – пояснював Діма. – Йому всього півтора місяця, ось родовід …
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я дбайливо сховала документ, що засвідчує собачу особистість, і поцікавилася:
– А ім’я у нього є?
– Поки немає. Але всі цуценята цієї породи повинні носити клички на букву «К» – такою є вимога клубу.
Наступні сорок хвилин присутні азартно придумували ім’я для чотириногого новосела, а я старанно записувала варіанти.
– Назви його Кокс! – реготнувши, запропонував Паша.
– З глузду з’їхав, чи що?! – засичала на нього дружина Тетяна. – Уявляєш, що про Дарину сусіди подумають?
Гості пішли, все ще безіменний песик солодко заснув, а я, перемивши посуд, знову взяла в руки список імен. Перечитала кілька разів – ні, жодне не подобається, туго у моїх приятелів з креативом. От хіба що «Кокс» … Кличка коротка, звучна, зручна, але, права Тетяна, дуже вже наркоманська. А що, якщо назвати його … Кокос? Обидва однаково круглі і волохаті.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Кокос, – промовила я вголос, пробуючи кличку «на смак». Щеня негайно відкрило одне око і схвально гавкнуло. Я взяла його на руки:
– Ласкаво просимо до родини!
Кокос вдячно лизнув мене в ніс. Тепер для повного щастя мені не вистачало тільки гарного хлопця. Але коханого не можна купити (навіть в кредит), та й друзі його не подарують. Залишається сподіватися на долю і чекати …
Минув рік. Кокос виріс в красивого, розумного і слухняного пса. Тобто він був слухняним до того дня, коли в ньому раптом прокинувся мисливський інстинкт, і він погнався за кішкою. Даремно я, зриваючи голос, кричала «До мене!!!» – через кілька секунд «дичина» і мисливець зникли з очей.
Я сподівалася, що пес, насолодившись гонитвою, повернеться в хирлявий скверик, де ми гуляли, або знайде дорогу додому. На жаль … Те, що собаки схожі на своїх господарів, підтвердилося в черговий раз, і тому з огляду на мою вроджену топографічну тупість, нерозумно було розраховувати на те, що пес самостійно зорієнтується на малознайомій місцевості. До пізнього вечора я бігала між близнюками-багатоповерхівками і приставала до перехожих: «Ви не бачили білого лабрадора в червоному нашийнику?» Безрезультатно!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Захриплою і заплаканою, я повернулася додому близько опівночі, сіла за комп’ютер і набрала текст: «Пропала собака! Порода – лабрадор-ретривер, пес, вік – рік і два місяці, окрас – білий (вуха палеві), відгукується на кличку Кокос. Знайшов прохання повернути за винагороду».
Роздрукувала сотню примірників і, ледь розвиднілося, вирушила розклеювати оголошення по мікрорайону. Пройшов день, потім два, потім тиждень, але ніхто так і не подзвонив. Мене накрила важка, як ватяна ковдра, депресія. На роботі я тримала себе в руках, але вдома ставало зовсім не під силу.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Все нагадувало про Кокоса: повідець на вішалці, собача миска на кухні, гумовий м’ячик під столом … Чому я не викинула ці «подразники»? Та тому що втовкмачила собі в голову, що, якщо позбудуся них, Кокос не знайдеться ніколи. А так залишалася хоч якась надія.
Пройшов ще місяць, і надії не залишилося, а ось депресія, навпаки, розрослася до масштабів руйнівного торнадо. Жити з ураганом в душі дуже важко, і я придумала один-єдиний спосіб боротьби з ним – завести іншу собаку.
Подзвонила в клуб собаківництва, поспілкувалася з головою секції лабрадорів-ретриверів.
– Наша медалістка Анда недавно народила щенят, – потішив мене співрозмовник. – Пишіть телефон …
У посліді було сім цуценят – три дівчинки і чотири хлопчики. Всі палеві, і тільки один пес білий з вушками кольору топленого молока. Звичайно, я вибрала саме його.
Додому поверталася, міцно притискаючи до грудей теплий пухнастий клубочок. Вийшла на своїй зупинці і вже встигла пройти метрів сто, коли почула:
– Кокос, апорт! Я озирнулася.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Високий чорнявий хлопець, розмахнувшись, кинув палицю, за якою помчав … мій собака!
– Кокос!!! – заволала я, і пес, загальмувавши усіма чотирма лапами, розвернувся і помчав прямо до мене.
– Рідненький, знайшовся … – я обіймала свого улюбленця, а той, радісно облизував шорстким язиком моє мокре від сліз обличчя.
– Це ваш пес? – запитав хлопець.
– Мій! А що, хіба не видно? – відповіла з викликом, потім схопила Кокоса за нашийник. – Пішли додому, бродяга!
– Дівчино! А обіцяну винагороду? – крикнув хлопець навздогін. Від подібного нахабства у мене навіть подих перехопило:
– Ах ти злодюга! Присвоїв чужу собаку, а тепер ще чогось вимагаєш?!
– Не привласнив, а знайшов.
– А чому не повернув?
– А звідки я знав, кому повертати?
– Якщо знаєш, як пса звуть, значить, читав оголошення …
– Сто раз читав – вони на кожному стовпі розвішані. Одне у мене навіть з собою, – він дістав з кишені зім’ятий листок. – Ось, полюбуйся.
Кілька миттєвостей я здивовано перечитувала текст і нарешті, зрозуміла, що хлопець мав на увазі. Господи, це ж треба бути такою ідіоткою! Все вказала: і забарвлення, і вік, і породу. А свій телефон написати забула!!
– Вибачте, – пробурмотіла я винувато. – Спасибі, що дали притулок Кокосу. А щодо винагороди … Зараз … – я квапливо витягла з сумки гаманець.
– Мені б краще натурою, – посміхнувся незнайомець.
– Ви що, божевільний?!
– Ні, просто до собаки вже звикнути встиг. А тепер у мене жодної, зате у вас дві. Продайте мені цього малюка, – хлопець почухав цуценя за вухом. – Я назву його Кокос-молодший.
– У нього ім’я повинно починатися на букву «А».
– Тоді нехай буде Ананас.
– Що за безглузда кличка?
– Нічим не гірше Кокоса.
– Тримайте, – я простягнула хлопцеві цуценя. – Тільки коли прийдете додому, відразу ж мені зателефонуйте – розповім, чим годувати і які щеплення робити.
Він наздогнав мене біля самого під’їзду.
– Дівчино, ви знову не залишили свій номер. І як вас звати, не сказали …
– Даша. Записуйте телефон. …
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Три роки по тому. Ми закінчували обідати, коли в кухню влетіли Кокос з Ананасом і дуетом гавкнули.
– Схоже, що Антон прокинувся, – сказала я чоловікові.
– А я завжди говорив, що кращі в світі няньки – це ретривери, – посміхнувся Андрій і пішов затягувати коляску з сином з балкона в кімнату.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Вам доводилося колись знаходити чужого собаку? Чи намагалися повернути його господареві?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Свекруха мене, як невістку, відразу не сприйняла. Затялась, сказала, що навіть на наше весілля не прийде. Слова свого дотримала. В ту суботу, коли ми з чоловіком побрались, вона пішла копати картоплю
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Короткий психологічний тест, який відкриє Вам очі на власну особистість
Замість пояснень Ігор почув, що дружина подає на розлучення! І це після всього, що між ними було
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Та хіба так можна – проміняти ювілей рідної матері на вечірку з друзями?Я ще за місяць до свята попередила сина з невісткою. А вони сидять у телефонах, голови не підіймають – тільки кивають у відповідь
Все, що вам потрібно знати про відносини з дівчиною, яка довгий час була самотня
10 українських зимових казок, які варто прочитати дітям
10 ознак того, що ваш хлопець і ваші відносини роблять вас нещасною
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
