10 років тому одна фраза дружини назавжди змінила наш шлюб.
Якось я прийшов ввечері з роботи. Спитав у дружини, що є на вечерю. В цей час вона гралася з малою. Тоді наша донечка була ще дуже маленька і потребувала багато уваги. Проте я чомусь гадав інакше.
Дружина відволіклася і сказала:
– Любий, я така втомлена. Пошукай щось на кухні. Готувати сьогодні не буду.
Я вибухнув від злості. Та як це так? Що вона робила весь день? Чому не можна було приготувати мені смачну вечерю?
Донечка почала плакати. Та я кричав і не звертав на малу уваги. Дружина слухала мене, потім встала і холодним тоном промовила:
– Принцеса моя, пішли спатки. Не засмучуйся через тата. У нього просто поганий настрій.
Поки вона вкладала малу спати, я сидів на кухні і думав.
Дружина підійшла до холодильника. Взяла йогурт і сказала:
– Я не збираюся з тобою говорити. Хочу лише знати: чи хотів би ти для своєї доньки такого чоловіка, як ти сам?
Дружина пішла відпочивати. А я наче прозрів. Та як я міг так зневажати втому і почуття моєї коханої? Чому моя донька буде мати чудового чоловіка, а я так ображаю її матір?
Цей вечір змінив усе наше життя. З того часу ми живемо душа у душу. А коли навіть і сваримося, то це так умовно. Навіть не кричимо один на одного.
Просто я не хочу більше ніколи в житті ображати дружину.
А як ви вирішуєте конфлікти?
