Валентина сиділа на табуреті в кухні і сльози котились по її щоках. Їй вже несила було стримуватись.
До кімнати зайшов її шістнадцятирічний син Олег. Побав матір і насупився
– Що сталось, мамо? Тебе хтось образив?
Валентина витерла очі тильною стороною руки і поспішила заспокоїти хлопця.
– Ні, Олежику, все добре. Просто настрій поганий..
– Мамо я вже не маленький і розумію, що через поганий настрій так гірко не плачуть. Справа в чомусь іншому..
– Синку, – не витримала жінка – батько..він, мабуть, скоро нас покине. У нього є інша жінка. Вже пів року..
Олег не знав як реагувати. Такого то він точно не чекав. Хлопець думав мама посварилась з кимось з подруг, чи на вулиці хтось причепився, сказав щось не так. В Олега почали швидко рухатись вилиці, він розізлився на батька.
Валентина побачила це і почала виправдовувати чоловіка.
– Все добре. Ми дорослі люди. Таке трапляється. Тато ж у нас хороший і вас він любить. Просто серцю ж не накажеш..
Валентина хотіла ще більше розридатись від своїх же слів. Вона захищала батька своїх дітей в той час, як серце її рвалось на шматки.
Хлопець міцно стиснув свої кулаки.
– Нехай іде тоді до своєї.. Нам зрадників в домі не треба!
– Синку, але ж усім людям властиво помилятись. От і тато наш оступився. Він зрозуміє, що був неправий, що не зможе без мене, без тебе і твоєї сестри..От побачиш..
– Чому? – хлопець почав плакати – Чому він так вчинив? Мамо, я ж не зможу його поважати, як раніше..
– Все владнається. Просто зараз настала чорна смуга..Але вона обов’язково закінчиться. – Валентина притисла сина до себе міцно і гладила його по спині. – Ти тільки сестрі нічого не кажи. Нічого їй ще засмучуватись.
– Ти теж. Теж їй не кажи, що я заплакав. А то я більше не буду старшим всемогутнім братом для неї.
– Гаразд, синку, не буду – сказала жінка і усміхнулась. Олег повесели в її. Справжній мужчина росте.
Син побіг у справах, а Валентина залишилась сама. Наодинці вона вже не могла думати так розсудливо. Образа переповняла її. Очі знову наповнились слізьми.
Жінка не могла повірити у те, що це відбувається з нею.
Павло завжди любив бути у центрі уваги, особливо жіночої. Усіх дівчат навколо себе називав “зірочками”. До неї він теж залицявся, але вона сказала, що не хоче бути однією з його “зірочок”. На що чоловік хитро відповів:
– Ти будеш моїм сонцем – однією і найяскравішою зорею.
А вона повірила. Розвісила вуха і думала, що її чекає щасливе подружнє життя. Та ніби раніше не помічала ознак зради за ним. Лиш останніх пів року.
Вона відправила чоловіка на весілля до його племінника Сашка. Сама піти не змогла, була хвора, але пропустити свято не можна було.
Чоловік спершу не хотів туди і ти сам, та Валентина його вмовила. Потім переглядаючи фото з весілля, вона помітила, що біля її Павла завжди крутилась якась дівчина, відверто одягнена. Навіть чоловіка про це спитала
– А це хто така? Біля тебе в’ється постійно..
– А? Що? Де? Та то була здається подружка нареченої..А що? Валюша, ти ревнуєш чи що?
Тоді жінка упустила з уваги цей момент. Та згодом почала помічати дивні перевтілення чоловіка.
Павло зажди любив ходити у светрах і джинсах, та раптом купив собі два нових класичних костюми, краватку, сорочки. Старий одеколон змінив на сучасний парфум. І все частіше почав затримуватись на роботі.
– У нас дуже важливий проєкт. Купа роботи. Просто завал..Ти і не уявляєш – пояснював чоловік свої затримки. – Ви потерпіть трохи, а потім ми десь на відпочинок махнемо, шубку тобі нову купимо..
Тоді чоловік почав пропадати ще й на вихідних. Тільки зберуться десь на природу, як до Павла уже дзвонять
– Пробачте..Служба кличе..Працювати треба..
За пів року таких походеньок Валентина стала мало не невротиком. Здьоргувалась від кожного телефонного дзвінка. На людях і при дітях намагались не подати знаку, але коли залишалась сама, то стримуватись не могла.
Валентина вирішила: з чоловіком необхідно поговорити, коли він прийде з роботи.
Жінка так і сиділа на кухні, поки Павло не зателефонував.
– Валюша, у мене до тебе є розмова. Бажано, щоб діти не чули..Давай в ресторані зустрінемось ввечері.
– Як прекрасно, у мене до тебе теж..Гаразд.
Павло знав, що на людях дружина скандалити не буде і лишнього не дозволить. Тому і покликав у ресторан.
Спершу Валентина вирішила йти у звичайному одязі, потім подумала заявитись у старому дачному образі.
“Хай йому соромно стане за мене!”
Але за годину до виходу змінила рішення.
“Я повинна виглядати неперевершено! Хай побачить, що втрачає!”
Валентина у ресторан зайшла з високо піднятою головою. Пало зустрів її з букет троянд. Жінка здивувалась, якщо він хоче її кинути, то для чого квіти?
Вони сіли за стіл, почали вечеряти, розмовляючи на буденні теми. Павло зробив дружині комплімент. А у Валентини у грудях все стислось, вона чекала тієї головної теми вечора.
– Пашо, – не витримала вона – ти казав нам треба поговорити..
– Так. Я от що подумав. Я за останній час наскладав трохи грошей. Хочу Олегу на 18-річчя подарунок зробити – квартиру. Я дізнався, якщо зараз вкладемося, то за 2 роки якраз усе виплатимо. Як думаєш хороша ідея?
– Я..Що? Яка квартира? А ти не.. – жінка замовкла на пів слові.
– Валюша, квартира сину як подарунок. Ти мене не слухаєш? Що з тобою? Ти дуже розсіяна останнім часом..
– А як же твоя коханка? З ким ти після роботи затримуєшся?
– Що??Ти з глузду з’їхала? Яка коханка? Я ж казав, що працюю. У мене проект важливий. Т казала, що усе розумієш. Підтримала мене. А насправді що? Я ще всім на роботі казав, що у мене дружина розуміюча. От тобі і маєш!
Вони зібрались виходити із закладу. Цілу дорогу додому Павло обурювався, як Валентина могла подумати таке про нього. А жінка в той час блаженно усміхалась. Вона була рада, що помилялась. Чоловік все-таки кохає її.
– Ти дурненька..Я ж 17 років тому сказав, що знайшов свою єдину зірочку…А ти..
Вони міцно обійнялись і помирились..
А у вас бували ситуації, коли ви робили передчасні висновки?
