Два тижні, це недовго, всього два тижні потрібно потерпіти, — кривлячись від маленьких кігтиків, які впивалися в його хвіст, заспокоював себе Семен.

У квартиру, де жив кіт Семен, знову когось принесли. Господарі часто приносили всяку живність, яку підбирали на вулиці. Семен позіхнув, ось потрібно цим людям такий клопіт? Відмиють, пролікують і потім віддають в новий будинок новим господарям.

Кіт давно вже перестав звертати увагу на тимчасових мешканців. Так і на нього ніхто навіть не гляне, коли кошеня заховається в кутку кімнати.

— Киць- киць-киць.

Почув Семен голос господині, нагострив вуха, повернувся на поклик. Зігнувшись і простягнувши руку вперед, господиня обережно йшла до кошеняти. Малюк вигнувся, зашипів і метнувся на диван, де лежав Семен. Побачивши великого кота, недовго думаючи, кошеня сховалося за його спину і притихло.

Семен розплющив очі від подиву і подивився за спину: «Він сховався за мною, чи що?». Перевів погляд на господиню, та сміялася.

— Гаразд, Семен, потерпи, два тижні він з нами побуде, потім віддам, знайшла вже людей. Семен знову подивився назад: «Легко говорити — потерпи, не в твій ж особистий простір вриваються без дозволу.»

Тим часом, побачивши, що жінка пішла, кошеня замурчало і потерлося об спину кота, не звертаючи уваги на грізний вигляд Семена і його хвіст, який немов батіг бився об диван.

— «Два тижні, потрібно почекати всього два тижні», — як мантру повторював про себе кіт, коли малюк на наступний день вже не відходив від Семена. Він їв з ним, пив з ним, спав з ним, грав теж з ним, точніше, з хвостом.

— Ти тут ненадовго, зрозумів? — сказав суворо кіт малюкові. Той згідно закивав, звичайно, звичайно, він все зрозумів. Малюк не знав слова «ненадовго», але, щоб не засмучувати великого друга, вирішив погодитися. Господиня з господарем розчулювалися такій прихильності кошеня до суворого Семена:

— Ну, треба ж, татуся собі знайшов.

Кіт презирливо пирхав, чуючи ці слова і продовжував вилизувати малюка.

— Я не татко! Я кіт! — хотілося йому крикнути завжди, але його на допомогу кликало кошеня, яке постійно кудись влазило і Семен, махнувши хвостом, біг рятувати малюка.

— Два тижні, це недовго, всього два тижні потрібно потерпіти, — кривлячись від маленьких кігтиків, які впивалися в його хвіст, заспокоював себе Семен.

— Доброго дня, так, це я, ви не передумали, я підвезу вам котика? Дуже хороший і грайливий малюк.

Почув Семен голос господині, яка розмовляє по телефону.

Як «підвезу котика», якого котика? Два тижні минуло ?? Не може бути! Він підскочив і побіг на кухню, де висів календар. Так, дійсно, рівно два тижні. Як же швидко пройшли ці дні. Семен опустив очі на кошеня, яке прибігло за ним.

— Малюк, йди сюди, зараз я покладу тебе в кошик і ми поїдемо в нову сім’ю, — тихо говорила господиня, взявши кошеня на руки. Семен простежив за ними. У нього защипало в очах. Моргнув.

— Мяу, мяу, — поклавши лапи на коліна жінці, він жалібно занявкав.

Господиня опустила очі, зустрівшись поглядом з Семеном. На мить їй здалося, що великий, суворий кіт плаче. На руках стурбовано ворушилося кошеня. Задумливо жінка опустила малюка на підлогу. Семен з якоюсь тихою люттю почав вилизувати шерсть кошеняти. Вона взяла телефон, набрала номер.

— Алло, це знову я. Ви вибачте мені, будь ласка, я не можу привезти вам котика. Він уже знайшов свою сім’ю. Вибачте.

На іншій стороні щось заговорили.

— Дякую за розуміння, — посміхнулася жінка і завершила розмову.

— Ну, що, татко, не захотів розлучатися з малюком? — запитала вона Семена.

— Татко, татко … придумали собі … Кіт я. — невдоволено промуркотав Семен. — Гей, синку, ти залишаєшся назавжди тут, зрозумів? Назавжди.

Малюк замурчав, притулившись до кота, він не знає, що означає слово «назавжди», але воно, безумовно, більше йому подобається, ніж слово «ненадовго» …

У вас вдома живуть декілька домашніх улюбленців? Як вони ладнають між собою?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: