Ось знаєте, мушу визнати, що випадковості не трапляються випадково. А довів мені це один цікавий випадок із мого життя.
Якось повертався додому й геть не очікував чого незвичайного. День як день: робота, клопоти, дорога, дім. Чекав на електричку, як раптом помітив самотню дівчинку. Дитя було заплаканим і геть не в найкращому стані. Стояти осторонь більше не міг. Підійшов дізнатися, що ж трапилося. Дівчинка розповіла, що часто бродить цими вулицями сама. Їздила на вихідні до батька в гості, а той запив. З матір’ю зв’язатися не може. Хотіла самостійно повернутися додому, вкрала у батька білет, щоб повернутися до мами, але провідниця її вигнала. Саму дитину нікуди не пустять – зрозуміла річ. Питання тільки, чому до поліції не звернулися одразу, помітивши, в якому стані це чадо.
Всередині стало прикро… Прикро через батька-алкоголіка й через дружину його, що ось так відпустила доньку без нагляду.
Вирішив піти з новою знайомою до полісменів. Так би мовити, зафіксувати все, щоб потім не було зайвих питань. Електричку я давно пропустив, тож вирішив взяти участь у пошуках горе-батьків. З батьком говорити було марно, а ось мати через декілька годин уже була у відділку, міцно обнімаючи доньку.
Наче й нічого дивного, правда?. «До чого ж тут фрази про випадковості тоді?» – запитаєте Ви.
Минуло трохи часу і загублена тоді дівчинка стала моєю донькою, а матір її – хазяйкою мого дому.
Ось такі невипадкові випадковості у житті бувають.
Чи траплялися у Вашому житті випадковості, які були геть не випадковими?
