Вперше із заводу “Азовсталь”, що в Маріуполі вдалося евакуювати 156 осіб. Сталося це 3 травня. Здавалося, що дорога має пройти якнайшвидше, однак 220 км їм вдалося подолати за три доби.
Маріупольці проходили фільтраційні табори (звідки не повернулись 2 дівчини по 22 та 15 років) на непідконтрольній Україні території, ночували у школі та наметах, але врешті дісталися Запоріжжя. Те життя, яке вони відчули у “Азовсталі” називають пеклом.
Коментарі очевидців
Ірина:
До нашого двору п’ять снарядів прилетіло, знесло кут будинку. Така хвиля вибухова була, що мене контузило. Ми схопили речі, двох собак та побігли на «Азовсталь», бо знали, що там є вода. А у місті воду вже важко було дістати
Коли в їхньому укритті закінчилися ліки та продукти, люди хотіли покинути завод, але українські військові попередили, що дорога замінована.
Наші військові принесли їжу та сказали, що 30 квітня виводитимуть нас групами по 10 людей.Дорога, яка мала займати 15 хвилин, тривала дві з половиною години.Першими йшли військові, вони розмінували шлях.
14-річний Марк
Дуже страшно.Вони з літаків обстрілювали.Чути, як гуде, а потім вибухає.І воно все ближче та ближче.І «Гради» також.Вони з чого тільки не стріляли.Нам пощастило, що наш бункер був міцним і ми завжди були поруч, щоб не так було страшно»
Хлопець разом із мамою та молодшим братом ховався на «Азовсталі» два місяці
Інна
Ми три доби їхали від Маріуголю до Запоріжжя. Ви можете це уявити? Спочатку ночували в селі Безіменне у наметах, оточених російськими військовими. Там навіть у туалет не можна було сходити, постійно під дулом автоматів. Ми пройшли фільтрацію. У нас забрали та розглядали телефони. Якщо людина здавалася їм підозрілою, вони розмовляли додатково. Було страшно. Чужі військові зі зброєю нам загрожували. Говорили, що в Україні нам життя вони не дадуть
Сергій – працівник заводу “Азовсталь”
Коли ми виходили, у нашому укритті залишалося 30 цивільних. Багато укриттів на заводі пошкоджено. Обстріл за ці два місяці не припинявся. Артилерія, “Гради”, авіанальоти. Споруди складалися, як карткові будиночки. На комбінаті нас військові підгодовували. Розповідали інформацію, бо зв’язку ніякого не було. Ми вийшли із “Азовсталі”, дійшли до гуманітарних автобусів. Вони були із російськими номерами. Нас повезли на фільтрацію. Звідти не вийшли дві дівчини. Однією з них 22 роки вона поліцейська. Інша дівчинка – її неповнолітня сестра. Їй 15 років.
Фото з відкритих джерел
