Ганна не була задоволена вибором сина. Вона була вдовою. Виховувала Назара сама. Важко їм приходилось, грошей завжди не вистачало. От жінка і покладала надії на сина. Думала одружиться з багатою дівчиною, і вони нарешті житимуть в достатку.
Та Назару до душі припала Наталка, дівчина, що жила по сусідству.
Вона нещодавно прибилась до їхнього села. Сиротою була, жити не мала де. О її до себе взяла тітка Зіна, сусідка Ганни.
Дівчина була роботящою, тут нічого не скажеш. Зіні зі всім допомагала: і у хаті, і в городі.
Ганна навіть думала, що добре було б мати таку дочку.
От Назар нею теж захопився. Привів до мами і сказав, що вони будуть одружуватись. Жінка була не рада цій новині. Розуміла, що мрії про багато старість так і залишаться мріями. Та син не слухав матері, взяв Наталку і розписався у сільській раді.
До них до хати Наталка прийшла з пустими руками. І сама не мала, що одягти, не те щоб придане якесь мати. Одягнена була в джинси і не дуже теплу курточку.
– Це тепер, крім того, щоб її утримувати – думала Ганна – треба ще одягти. Зима скоро. Куртка тепла і чоботи зимові не завадили б. Та де ж взяти гроші на це. Назар не стягне забезпечувати трьох дорослих грошей.
Перший час Ганна навіть не розмовляла з невісткою. Ходила зла на цілий світ. Та бачила, що дівчина вставала зраненька, ішла до тітки Зіни, якій і досі допомагала, а потім починала і їхнє господарство обходжувати: і до курей гляне, і до корови, і їсти зварить, і прибере. Тому потрохи серце Ганни почало танути.
А якось Ганна глянула з вікна, дівчина присіла на лавку на вулиці – бліда як смерть. Тут вона і здогадалась – Наталка при надії. Внука скоро їй подарує. Тому її куртка вже й не защипається.
Так Ганні стало прикро за свою поведінку. Розуміла, що давно вже полюбила Наталку, лиш її гордість не давала будувати гарні відносини з невісткою.
На наступний день вона встала вранці, зібрала яйця, надоїла молока, прихопила ще своїх заощаджень і поїхала у місто – продавати всі продукти домашні.
На виручені гроші придбала для Наталки теплий пуховик і зимові чобітки. Дівчина не могла натішитись обновкам. Таких у неї ніколи не було.
– Та ви, мабуть, усі гроші на мене стратили – ніяково промовила дівчина.
– Нічого страшного. Через кілька днів пенсію мають принести, та у Назара зарплата, якось проживемо.. Не мерзнути ж тобі зимою.
В той момент дівчина відчула, у неї знову з’явилась мама..
Чи справедливо Ганна ставилась до дівчини спочатку?