Марія почувалася спустошено. Вона втупилась у стіну і ні про що не могла думати. Чоловік зрадив її. Жінці здавалося, що час зупинився. До тями її привів телефонний дзвінок від коханки.
Вони прожили разом 20 років. Це була не єдина його коханка. Марія ніяк на них не реагувала і продовжувала з ним бути. Їй здавалося, що так правильно, і так вона збереже сім’ю.
Максим був заможним. Він добре ставився до Марії, ніколи не ображав, любив їхніх дітей. Коханки ніяк себе не видавали. Тому жінка ловила лише власні підозри, ніяк не підтверджені.
Але остання виявилась наполегливою. Це не дивно, бо вона завагітніла від Максима. І вирішила розповісти усе Марії. По телефонному дзвінку вона зізналася, що вони разом вже кілька років. Максим годував її обіцянками, що скоро піде від дружини й та йому вірила.
Марії закрутилась голова і вона сіла на підлогу. Жінка і гадки не мала що вона повинна робити далі. Якщо піде від чоловіка, то не зможе забезпечити окреме життя. Зарплатні не вистачить на нове житло і харчування для неї та дітей.
Жінка трохи отямилась і вирішила ввечері поговорити з чоловіком. Дітям вона нічого не казала, дочекалася поки вони заснуть і почала розмову.
– Якщо тобі все відомо, тоді подаємо на розлучення. – Беземоційно відповів чоловік. – Подивись на мене. Хіба ти бачиш мене щасливим? Це далеко не так, поруч з тобою давно не відчуваю радості. І не хочу, щоб це продовжувалось.
Від почутих слів в Марії краялось серце. Вона не розуміла чому. Адже за стільки років вона майже не змінилась, завжди була гарно одягнена, доглянено і молодо виглядала. Регулярно ходила в салони краси, їздила з ним на відпочинок, риболовлю і пікніки. Якби поглянув на них збоку, то ніколи б не подумав, що у них такі проблеми.
Квартиру Максим віддав дітям і дружині. Сам продовжив стосунки з коханкою і переїхав до її квартири, допомагав виплачувати її іпотеку. Також він регулярно навідувався до дітей. Марія стала помічати зміни у своєму колишньому. Справді тепер він був радісним і навіть трохи схуд. Його коханка мала ще дочку від іншого. Дівчинці сподобався Максим.
Пів року Марія спостерігала за щасливими очима чоловіка, а сама ночами плакала в подушку. Дітям вона старалася не показувати свій сум, але жінка намагалася триматись.
Потім у Марії з’явився залицяльник. Вона хотіла чимось відволіктися і придумала поповнити кількість квітів у будинку. Їй здавалося, що це змінить там атмосферу і вплине на її настрій.
Жінка зайшла в крамницю з рослинами. У той день працював сам власник Ігор і не міг не помітити вродливої та сумної Марії. Він спостерігав, як вона ніжно оглядає кожну квітку і нахиляється, щоб відчути їх аромат.
Знайомство було дуже теплим. Ігор зробив комплімент жінці та запросив її на каву. Жінка радо погодилась. Потім вона розповіла дітям, що має нову симпатію. Але коли про це довідався Максим, то сильно розлютився.
– Що за мужик збирається приходити до вас? Він навіть поріг не переступить, я тобі це обіцяю.
– Що ти таке кажеш, Максиме? – Байдуже відповіла Марія. – Перестань кричати. Я не збираюся робити так, як ти. Забув, як сам водив до квартири й спальню своїх коханок?
Згодом вона помітила, як колишній чоловік стежить за нею. Після роботи він виглядав її з вікна машини, та бачив, як її зустрічав Ігор.
– Перестань влаштовувати сцену. Ти покинув мене, тепер я вільна жінка і не збираюся терпіти твоє слідкування. Ми дорослі люди!
Після цих слів Максим змінився. Спочатку хотів наговорити всякого, але потім навіть вітав її зі святами.
Та за кілька років ситуація змінилась Стосунки Марії та Ігоря не склались. І Максим перестав надокучати. Аж поки не пролунав дзвінок.
– Маріє, в Максима був інсульт. Він у лікарні, треба його забрати.
– А до чого тут я? Ти ж його нова дружина. – Здивована від нахабства відповіла жінка.
– Я не хочу, що мої діти це бачили. Не хочу, що він повертався.
Єдиним виходом було подзвонити свекрусі. Марія запропонувала свою допомогу й от вони вже сиділи в палаті чоловіка. Світлана Петрівна дивилася благальним поглядом на Марію. Наче просила його взяти до себе назад, але жінка цього аж ніяк не хотіла.
Вона разом з дітьми допомагали Максиму. Старший син отримав права і возив тата в лікарню. Маріїні подруги казали, щоб жінка пробачила його, але вона стояла на своєму.
– Ніколи не пробачу зрадникові. Він міг зізнатися мені, а не вдавати зразкового сім’янина та обманювати стільки років.
Якось їй подзвонила Світлана Петрівна і розповіла, що Максиму потрібна операція, а грошей не залишилось.
– То нехай візьме кредит чи в друзів позичить… У мене немає зайвої копійки, я утримую дочку і син ще навчається. – Почала перераховувати Марія.
– Розумієш, кредит не дадуть, він досі виплачує, той, що взяв для її іпотеки. З друзями його вона розсварилася. Я не знаю, що робити.
– Він обіцяв сину квартиру, якщо на то пішло, то продамо її.
– Не вийде, та квартира тепер на дочку переписана.
Марія не вірила власним вухам. Невже доля карає його за всі ці зради? Він навіть синові обіцянки не дотримав.
Марія вирішила більше не брати слухавку від свекрухи. Через кілька днів вона дізналася від сина, що все-таки гроші на операцію знайшлися.
Чи правильно вчинила Марія?
