Ольга Степанівна намагалася дати своїм діткам все тільки найкраще, ростила Миколку та Іванку самостійно. Часто брала на роботі додаткові зміни й працювала навіть вночі – прибирала супермаркеті. Але не могла уявити, що одного дня опиниться на дворі без даху над головою…
Чоловік трагічно загинув ще до народження малюків. Звісно, що тоді пані Ольга не знала, що робити далі – криза, безробіття, ще й двоє діточок. Через хвилювання у неї почалися передчасні пологи та багато грошей пішло на лікування.
Пан Андрій вирішив поїхати закордон на роботу, щоб накопичити грошей для родини. Адже скоро мав стати татусем двійняток! Але у долі були свої плани… Звісно, що спершу жінці виплатили кошти зі страхового поліса, але це була просто капля в морі. Підгузки, харчування, одяг та дитячі меблі – це все було потрібно завжди, тому Ольга постійно намагалася заробити зайву копійчину. Сподівалася, що її діти не будуть відчувати у чомусь потреби та заздрити друзям, що у них є гарні речі чи модні гаджети.
Часто економила на власних потребах. Бувало, що могла цілий рік ходити в одній парі взуття, а про косметику чи новий одяг навіть не згадувала. Рік за роком, вона працювала до сьомого поту – все заради Миколки та Іванки. Ось так діти виросли та роз’їхалися по містах на навчання. Ольга звикла, що вони завжди поруч. А зараз відчувала якусь самотність та порожнечу в душі. Немов, у неї забрали серце…
Нещодавно пані Ользі виповнилося 60 років. Вік поважний, вже руки трясуться та зі здоров’ям проблеми. Либонь, скоро й на пенсію попросять вийти та звільнитися з роботи. Однак, її це не засмучувало, адже думала тільки про одне – святкова родинна вечеря з дітками. Приїзд онуків Миколи та Іванки був найкращим для неї подарунком у світі!
Тоді вона наготувала улюблені страви дитинства дітей, спекла великий торт для онуків та одягла святкову сукню. Вже через декілька хвилин у хаті був шум та гам, але це не дратувало жінку. Навпаки, вона відчувала щастя у цій метушні. Ось Микола піднявся, щоб оголосити тост:
– А ще у нас приємна новина! Оленка, моя кохана дружина, вагітна первістком! Так що скоро ти, мамо, станеш бабусею! – радісно розповів про таку новину чоловік.
Ольга не могла стримати сліз. Ось те щастя, про яке вона мріяла. Дорослі ще довго сиділи за столом та розповідали про останні новини з життя, переглядали дитячі фото та просто насолоджувалися святом.
Вже була пізня ніч, коли Микола допомагав матері поратися на кухні. Тоді жінка бачила, що сина щось турбує та той не наважується сказати, тому запитала
– Сину, у тебе все гаразд? Здається, що тебе щось хвилює, я ж бачу.
– Мамо, ти ж знаєш, що ми живемо у маленькій однокімнатній квартирі. Ми ледь поміщаємося на кухні, а ось Олена вагітна. А лікарка каже, що то будуть ще й двійнятка. Боюся, що ми не помістимося всі разом.
– Миколко, я все розумію. Якщо хочете – можете переїхати до мене. Неподалік є дитсадочок, школа та парк. Я ж скоро на пенсію буду йти, допомагатиму невісточці. Адже розумію, що материнство – це досить важко.
– Дякую, мамо! Ти найкраща – кричав від радості чоловік та обійняв матір.
Вже наступного тижня Микола перевіз всі речі та здавалося, що нарешті пані Ольга перестала бути самотньою. Однак, через місяць таке життя почало нагадувати пекло. Невістка почала дорікати старшій жінці та всіляко налаштовувати Миколу проти неї.
– Мамо, що ви робите?! Це ж моя мереживна білизна! Навіщо ви її випрали господарським милом!
– Можна так голосно не гупати зранку?!
– Хіба ви не знаєте, що ці макарони – мої? Тепер маєте мені відкупити цілу пачку!
Одного вечора пані Ольга почула, як Олена про щось розмовляє на кухні з сином. Тоді двері були прочинені, тому бабуся вирішила постояти у коридорі та дізнатися, про що вони говорять:
– Це ти у всьому винний! Без даху над головою, а скоро малюк має появитися! Мені тут не затишно!
– Але ж це квартира моєї матері вона тобі допомагає та піклуватиметься про дітей. Тут багато місця, нам вистачає!
– Ага, а потім вона вижене нас на вулицю! І ми станемо безхатченками!
– А що я маю зробити? Казав, що скоро на роботі отримаю нову посаду – одразу купимо велику квартиру та переїдемо, я вже починаю збирати.
Матері було боляче чути такі слова про себе. Адже вона бажає своїм діткам тільки всього найкращого та навіть не думала про те, щоб заподіяти їм якогось лиха. Чому невістка така категорична щодо квартири?
– Мамо, розумію, що тебе це може налякати, але, будь ласка, послухай мене. Олена переживає за квартиру.
– І що? Я не збираюся вас проганяти на вулицю з маленькими дітками, у мене що – серця нема?
– Розумію. Але давай ми підемо до нотаріуса? Ти просто перепишеш частину квартири на мене, це просто заради безпеки. Я ж і так плачу за комунальні послуги, харчування та додаткові витрати. Зараз якраз хочемо до народження малюка зробити ремонт, адже будинок вже старенький…
Звісно, що мати не могла відмовити. Розуміла, що певною мірою син правий. Наступного дня пішли до нотаріуса з усіма необхідними документами. Година часу – тепер Микола новий власник великої трикімнатної квартири. Тоді ж поїхали обирати всі необхідні меблі для малюка, адже Олена вже скоро мала народжувати.
Але тепер чоловік почав поводитися досить дивно. Сварився з матір’ю через всілякі дрібниці, мовляв, та надто голосно ходить та говорить. Зневажав, перестав допомагати у господарстві та навіть не порадився з нею, яку плитку обрати до ванної кімнати. Одним словом, пані Ольга перетворилася у прибиральницю для власного сина.
– Мамо, ти мені стільки дискомфорту приносиш! Через тебе не можу нормально поспати чи поїсти, адже завжди під ногами крутишся. Залиш мою родину у спокої!
– Сину, що це ти таке верзеш? Я тихо сиджу у своїй кімнаті, завжди стараюся допомогти Олені.
– Ні, ти робиш тільки гірше! Тобі треба з’їхати від нас геть!
Жінка не очікувала такої відплати. Рідний син виганяє її з дому!
– Миколо, я тебе не розумію. Це ж моя квартира!
– Ні, хіба забула! Я тепер офіційний власник. Так що, будь ласка, на вихід!
Як би жінка не плакала, дорікала та просила залишитися – син був невблаганним. Вже й невістка почала кричати й сказала, що почне викидати всі речі свекрухи через вікно. Бідолашній Ользі не залишалося нічого, окрім того, щоб викликати собі таксі та збирати всі свої речі поспіхом у дорожню сумку.
Добре, що Іванка жила у сусідньому місті. Тоді була ніч та й ніхто не хотів пускати у готельний номер стареньку жінку у халаті – думали, що вона безпритульна. Микола навіть не дав їм одягнутися у теплий одяг та спакувати всі речі, мовляв, треба поспішати! Олег, зять Ольги Степанівни працював адвокатом. Після того, як дізнався всю історію, то тільки похитав головою – тут вони безсилі, адже по закону, тепер Микола та Олена мають повне право на цю квартиру.
На щастя, Іванка з Олегом не прогнали стару жінку. Піклувалися про неї та думали, як же повернути назад ту прокляту квартиру. Однак, через тиждень у двері постукали. На порозі стояв Микола та гірко плакав.
– Мамо, вибач мені! я був таким дурнем! Мені так соромно!
– Сину, що трапилося?!
Виявилося, що в Олени був коханець, Олексій – ще той квартирний аферист. І вона була вагітна саме від нього. Але не знала, що робити – якщо чоловік дізнається, що просто викине її з дому. Тому вирішила з Олексієм спершу переписати квартиру на Миколу, а потім – на неї. А чоловік нічого не тямить у цьому, тому вони змогли швидко заволодіти чужим майном. І ось того вечора жінка заявила, що не має жодного бажання бачити Миколу на порозі “власної” квартири.
Звісно, що Ольга не могла сердитися на сина. Бачила, як він картає себе за такий вчинок. Та й Іванка розуміла, що брат тоді був просто закоханим дурнем, а Олена маніпулювала ним. Майже рік часу тривав судовий процес щодо повернення квартири.
Здається, що у жінки немов камінь з грудей впав, коли зайшла додому. Провела рукою вздовж стіни – рідна хатинка! Стільки спогадів пов’язано з нею!
Ось вже минуло два роки з того моменту. Про Олену ніхто не згадує, Микола зустрічається з красивою дівчиною – Миросею. Скоро планує зробити пропозицію. Діти часто приїздять до мами в гості. Не тільки на свята чи вихідні, а навіть після роботи на декілька хвилин – посмакувати каву з тортиком на кухні.
Ольга Степанівна вирішила, що тепер нікому не віддасть свою квартиру. Буде допомагати Миколі та Іванці грішми, але не квадратними метрами.
Чи погоджуєтеся ви з думкою Ольги Степанівни щодо квартирного питання?
