Валерія помахала рукою своїй подрузі. Давно не бачилися, вирішили зустрітися у кафе та за філіжанкою кави поділитися останніми новинами з життя:
– Мені не 20 років, а майже 40. Я не молода дівчинка і здоров’я у мене не те, як колись. Ну а Василеві вже 45, розлучений, дітей нема. Мене це насторожило. У такому віці і без сина чи доньки. Я хочу це провести тільки заради власної безпеки, чесно. А може він хворий? Чи зі мною щось не те? Лікарі краще знають, тому хочу здати аналізи. Правда, не знаю, як про це сказати Васі.
Валерія двічі розлучена, дітей немає. Хоча не втрачає надію стати мамою. Вона познайомилася з Василем рік тому на роботі. Одразу почали жити разом, бо вже старші та й нема чого відтягувати цей момент. Нещодавно одружилися та жінка почала натякати на діток.
– Гроші є, робота є, дах над головою є. Зможемо малюка на ноги підняти, дамо все необхідне. Я порахувала, що навіть якщо я вийду у декретну відпустку, то ми нічого не втрачаємо. У Васі висока зарплата. Та і я думала у садок малюка одразу віддати, десь на рочок. Та і це не йому треба 9 місяців з великим пузом ходити, терпіти пологи та памперси міняти, я готова це все робити. Буду зразковою господаркою та матусею. Він, навпаки, має радіти й дякувати, що всю цю відповідальність я беру на себе. Його завдання – додому гроші приносити й інколи гуляти разом. Все!
До Василя жінка зустрічалася з декількома кавалерами, але то не були серйозні стосунки. Чоловіки хотіли відпочити від шлюбу, так сказати натякали на вільні стосунки. Що хоче – то і робить, з ким хоче – з тим і гуляє. Ніхто про весілля та дітей не заїкався і навіщо? Не хотіли проміняти друге холостяцьке життя на памперси та іграшки. Тому Валерія щиро зраділа, коли зустріла Василя – ось він, чоловік її мрії!
– Я знаю, що його колишня дружина не хотіла дітей. Спершу він сподівався, що передумає та всіляко вмовляв. А потім відніс заяву на розлучення. Та і колишня тільки зраділа, що ніхто вже не буде на неї “насідати” та просити малюка народити. Але зараз чомусь вже Вася сам не поспішає. Каже, щоб ми ще почекали. Ну рік або два, не менше. Але хіба потім не буде пізно? Він вже не молодий жеребчик, раптом не вийде? Ось хочу його до клініки затягнути й аналізи здати. Можливо, що у нього там є якісь проблеми? Знайдемо гроші та час, щоб полікувати його!
Правда, інколи жінка вагається – а чи варто їй далі жити з чоловіком, який не зможе їй малюка “зробити”? Навколо ж стільки потенційних чоловіків, навіть є спеціальні клініки зі штучного запліднення. А якщо вона зараз буде чекати, то втратить шанс стати матір’ю. Однак, боїться образити чоловіка таким “проханням”. Вже знайшла лабораторії, де швидко зроблять аналізи та хорошого лікаря. Записалася на прийом, але нічого не каже Васі. Раптом він дійсно не зможе більше?
Звісно, що Валя його дуже кохає. Але така перспектива щодо майбутнього не дуже то й тішить. Малюк – це її мрія. Навіть її знайомі вже онуків бавлять. І щоразу нагадують, що її біологічний годинник вже помалу цокає. Мовляв, дивися, не втрать свій шанс! Але як далі бути? Не знає, як почати таку нелегку розмову зі своїм чоловіком.
Що б ви могли порадити жінці у такій ситуації?
