Не дивлячись на те, що зараз медицина дуже розвинена, лікарям навіть зараз важко виявити хвороби дитини, яка знаходиться в утробі матері. А що казати про рівень медицини в СРСР? Невідомо чи стала б зберігати вагітність головна героїня історії Галина, якби знала, що у неї народиться дитина із синдромом Дауна.
Надворі був 1987 рік. Життя було складним, але кохання захопило Галину та Анатолія вмить! Вони ходили на дискотеки, у кіно, гуляли у парку і часто катались на чорній Волзі. Анатолії сильно кохав Галину і постійно тішив її подарунками. І одним із таких подарунків стала дитина.
Пара навіть не думала про те, щоб позбавитися вагітності. Галині було вже 34 роки і це була її перша дитина. Оскільки Анатолій щиро покохав жінку, він одразу вирішив зробити їй пропозицію. Весілля було пишним: на столах були делікатеси, імпортний алкоголь, гості дарували дорогі подарунки… Все було шикарно. Наречена у білій сукні, а наречений у найдорожчому чорному костюмі.
Так і пролетіли всі місяці вагітності. Народжувала Галина у термін. Все пройшло швидко. Галина була дуже втомлена, але все ж годувала дитину. Їй здавалося, що вона була абсолютно нормальною, добре їла. Але медперсонал дуже неоднозначно переглянувся і акушерка забрала дитину під спостереження. Поки Галині зашивали розріз, вона майже плакала від щастя.
Настав час годувати дитину, а її не приносять. Тоді, жінка вирішила розібратися, але медсестри у грубій формі відправляли її назад до палати. Галина не витримала такого хамського ставлення і почала погрожувати тим, що подзвонить у райком. Тоді одна з санітарок випалила:
– Хвора вона у тебе, очі в купу, чоловік твій сказав, що відмовлятися будете.
– Що ви сказали? – грубим голосом прокричала Галина (вона вже декілька років була начальником підприємства, тому командувати вміла). – Чому ви розбите такі висновки, нічого не сказавши мені про стан дитини? Швидко віддайте мою доньку!
Вже за декілька хвилин маленька Марія міцно спала у матері на руках. Виявилося, що не враховуючи синдром Дауна, дівчинка абсолютно здорова.
Наступного дня, Галину чекала серйозна розмова з чоловіком. Анатолій вимагав залишити дитину:
– Навіщо тобі ця хвора дівчинка? Ми ще одну народимо – нормальну! Якщо ти не відмовишся, то я подам на розлучення.
– Отак ти кажеш… Знаєш, а не пішов би ти! Я сама на розлучення подам і щоб завтра твоїх речей в моєму домі не було. Аж дивитися на тебе гидко.
Анатолій спочатку думав, що жінка схаменеться і все ж залишить дитину, але цього не сталося. Пара розлучилася.
Галина віддала багато сил і вклала купу грошей, аби виростити сою дівчинку нормальною людиною і вона абсолютно про це не шкодує. Вона любила Марію і ніколи не вважала її інвалідом. Зараз вона вже зовсім доросла, стала адміністратором одного дуже крутого ресторану і всіляко допомагає матері, котра вже вийшла на пенсію.
А ви б залишили таку дитину, чи забрали б?
