Звуть мене Лідія Леонідівна, мені 60 років, давно на пенсії, доживаю свій вік. Уже років 10 як живу сама по собі, ні чоловіка, ні дітей, ні подруг. У дітей свої справи, свої сім’ї в інших містах, чоловік помер, тільки і залишилася у мене моя дача – відрада і розвага. Як тільки стає трохи тепліше, я перебираюся сюди, прибираю будинок і ділянку, а потім саджу город, роблю клумби під квіти. Тут мені добре і спокійно.
Ось взимку тут тільки не можу бути, важко зі снігом, не розгребти самій. Допомагати немає кому, ось і доводиться перебиратися в місто. Восени з листям нічого, справляюся. Цього року у вересні трохи застудилася, просиділа в місті цілий тиждень, але як тільки застуда здалася, відразу рвонула в улюблене село.
Підходжу до свого дому, а там хвіртка навстіж. Невже, думаю, хтось в город заліз. Начебто все на місці, а тут дивлюся, і на двері скоба від замка бовтається … Страшно стало, невже весь будинок обчистили, і чим їх привабила дача самотньої пенсіонерки ! Тихенько зайшла. Але вдома все стояло на своїх місцях, тільки ось на ліжку ковдра лежить, а я нею навіть не користувалася, в шафі на нижній полиці зберігаю, а на столі чашка … Ну вже посуд я точно завжди прибираю! Щось тут нечисто …
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Перший переляк пройшов, і на його місце прийшов невдоволення. Хто ж тут господарював і за яким правом, ще й з моєї чашки щось пили … Виглядаю з вікна, а за будинком хлопчик незнайомий сидить, розклав дрова, вогонь запалив, мабуть, гріється, рученята виставив прямо до вогню. Ось він, мій непроханий гість, господарює …
Виходжу з дому і відкашлююся, стежу за реакцією. «Хуліган» стрепенувся, подивився злякано, але не почав тікати, навпаки, пішов прямо до мене:
– Вибачте мені, це я тут у вас пожив трохи …
Тихий і скромний, маленький, жалість відразу зародилася в моїй душі:
– І скільки ти вже господарюєш тут? Чим харчувався?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Тільки два дні … їжі у мене було трохи … хочете хлібця, ще залишився окраєць …
Хлопчина гордо простягнув прут, з нанизаним на ньому шматком білого хліба. Він парував і трохи обгорів по краях.
– Тебе як звати, хлопчику? І як ти тут опинився?
– Семен я. Мене з дому прогнали мамка з вітчимом. Скандалять постійно, не хочу з ними жити, от і пішов …
– Тебе вже, мабуть, все село шукає, мати всіх на вуха підняла?
– Не шукають, все як завжди, та й не вперше йду. Бувало й тижнями додому носа не показував, тільки всім все одно, навіть не помітили. Повертався, тільки коли вже дуже їсти хотілося, та й не раді мені були …
Виявилося, що хлопчина взагалі не з нашого селища. Звичайний банальний, але сумний сценарій. Мати безробітна, вітчими змінюються як рукавички – один кращий від іншого, їжа в будинку з’являється рідко, все більше випивка.
Серце стиснулося від туги після такої розповіді, і чим же допомогти йому, вік уже чималий, оформити на себе хлопчика точно не зможу по закону. Хлопчика, звичайно, в будинку залишила і погодувала, але всю ніч крутився від різних думок. А під ранок згадала про одну стару знайому, на кшталт посада у неї якась не остання була в адміністрації, і вирішила зателефонувати, якщо і не допоможе, так хоч підкаже, куди звернутися.
Любов Петрівна мене запевнила, що в моїй ситуації можуть допомогти, пообіцяла, що візьме під свій контроль. Довелося звичайно походити, позбирати папери різні, але вже через пару тижнів, я стала законною опікункою Семена. Він не вірив своєму щастю, а от мати, до слова сказати, так і не схаменулася з приводу сина.
Так і живемо тепер, немов онук і бабуся, взимку в квартирі, а решту часу на дачі. Скоро Семен вже в школу піде, я впевнена, що він буде відмінно вчитися, адже він уже пише, читає, відмінно рахує і навіть малює! А малює ще й як! Справжній художник …
Що ви думаєте з приводу цієї ситуації? Як оцінюєте вчинок цієї жінки?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
– Люди, схаменіться. Ви хочете відібрати в хлопчика ті мізерні крихти? Ваші діти набагато кращі за вас. Вони навчилися співчувати та робити добро
Катерина не очікувала, що ця розмова настане так швидко, але вона давно прийняла рішення
“Мамо, не забороняй мені плакати”. Важливе нагадування всім батькам!
Ніколи не ігноруй ці 10 важливих символів уві сні …
