Минула десята година ранку. Валентина Петрівна сиділа у своїй кімнаті та гадала, як їй податися на кухню, щоб поснідати, у животі вже бурчало. От тільки від самої думки, що там сидить невістка їй ставало зле.
А перед очима промайнули вічні невдоволення Марини. То їй їжа, приготована Валентиною Петрівною смердить на всю квартиру. То вона ніяк не переїде у свою одну кімнату в гуртожитку на іншому краю міста. То її всюди багато. То вона заважає.
– Я ж тобі кажу, що вона невдячна людина! – жалілася якось Марина своїй подрузі. – Не розуміє, що вона нам заважає тут! Все, коли я на кухні, то вона приходить і баняками стукає! На зло!
Марина любила сидіти на кухні та дивитися улюблений серіал по телевізору. А ще більше їй подобалось те, що вона у будь-який момент могла поїсти. Тому свекруха ніяк не хотіла пересікатися з нею.
– А я їй кажу, щоб купила власний холодильник і поставила у своїй кімнаті! – продовжувала жалітися Марина. – Поки я тут готую на свого сина від першого чоловіка і мого Олежика, то нічого під ногами плентатися. Ми хоч і маємо свої три кімнати, але ж четверта, де живе свекруха теж не помішало. Олежик давно хоче свій кабінет! Отака невдячна в нього мати!
– Справді! І як ти її терпиш! Моя свекруха навпаки все для нас старається! Лиш би догодити! – підтакувала подруга.
Після цих гірких спогадів Валентині Петрівні не хотілось знову вляпатися у черговий скандал від Марини. Та відчуття голоду перемогло. Вона взяла свою їжу і несміло пішла на кухню.
– Ви знову прийшли мені заважати? Невже не бачите, що я дивлюся серіал? Я вже як рік тут живу, але ви так і не розумієте мене! Ні мене, ні моїх постійних прохань! От і як ще з вами говорити, поясніть мені, будь ласка!
– Я ж тільки хочу…
– Ваше “тільки” я чую щодня. І що з того!
Раніше Марина обіцяла подрузі, що простого життя не дасть своїй свекрусі. Зробить усе, аби стара швидше переїхала до своєї кімнати.
– Все! З мене годі! – видихнула Валентина Петрівна. – Я переїду через тиждень!
– Що? – невістка мало не подавилася від несподіванки й радості водночас. – А це гарна ідея!
Коли син повернувся з роботи, то теж зрадів цій новині. Нарешті він облаштує свій кабінет і як слід зосередиться на своїй кар’єрі. За його словами мужчина який себе поважає повинен мати свій кабінет.
Так і сталося. Через тиждень Валентина Петрівна переїхала. Цілий рік вони прожили окремо, як раптом Маринка згадала про свекруху.
– А як вона там? Чи жива ще? – мучили її думки. – Може час навідатися, виміряти кімнату в якій вона живе. Усе ж ітак перейде її сину. Раптом вона спадок оформила.
Марина так загорілася цією ідеєю, що як тільки Олег повернувся з роботи одразу про це заговорила.
– Слухай, голубчику! Ми геть провідуємо твою маму! Може поїдемо, купимо фруктів, спитаємо як вона? – защебетала Марина.
– Ти права! Я поганий син. А як це виглядатиме, вона напевно ображена! – засмутився Олег.
– Ти що! Ти ж її улюблена єдина дитина! Які образи! Заодно відвеземо її кавомолку, раптом вона їй конче потрібна.
– Так вона ж давно не працює.
– Полагодимо! Ти лиш уяви яку каву пʼє твоя мама! Вона варта кращого!
– Яка ж ти добра в мене! Ти права! Я полагоджу кавомолку і поїдемо!
– Так! Тільки метр не забудь, заодно поміряємо кімнату у якій вона живе!
Стоячи перед дверима тієї самої кімнати в гуртожитку Марина з Олегом були в легкому шоці. Двері були не те що новими, а шикарно дорогими! Подзвонивши у дзвінок їх за хвилину відчинила молода дівчина:
– Добрий день! А ви до кого? – посміхнулась та.
– Добрий! До Валентини Петрівна. Вона ще живе тут?
– Так! Але мушу спитати хто ви?
– Це її рідний син – Олег. А я його дружина! Ми давно не бачили її й хотіли провідати.
– Зрозуміло! То я можу передати їй про ваш візит. Чи ви ще щось хотіли.
– Взагалі-то так! Хотіли поміряти кімнату в якій вона живе! Ми готуємо для неї сюрприз!
– Тобто кімнату? Я щось вас не розумію. У неї немає тут окремої кімнати. Усі кімнати її та її чоловіка!
– Чоловіка?
– Так! Ви що не знали? Це один із найзаможніших бізнесменів міста! Помітив її у парку і закохався. Пізніше вони одружилися і викупили усі ці кімнати. Зробили для себе ремонт. А я особистий секретар пана Аркадія.
– Тоді що ви тут робите?
– Наглядаю за квартирою, поки вони відпочивають у Парижі. А ще годую рибок, гляньте яка краса! – дівчина відчинила двері ширше і перед гостями показався величезний акваріум на всю стіну, а всередині неспішно плавали розкішні золоті рибки. Було неозброєним оком видно, що квартира справді шикарна.
Марині мало щелепа не відвисла від усього цього вигляду. Та вона не здогадувалась, що сюрпризи на цьому не закінчились.
Після повернення Валентини Петрівни Марина намагалася вибити з неї хоч якісь гроші. Ще пропонувала їй відмовитись від своєї половини квартири у якій вони жили. Та відповідь свекрухи її просто вразила:
– Ні, дорога моя! Ми зробимо трохи інакше! Ви самі викупите у мене цю частку!
– Що? Але ж у нас немає таких грошей! Ви виховали сина абияк, що він досі нормально не заробляє!
– Інших варіантів у мене немає. Я продам цю частину, і байдуже кому.
– Але за що ви так з нами? Хіба ми колись бажали вам чогось поганого?
– Ви тут ні до чого! Справа лиш у грошах. Бачиш, я хочу зробити чудовий подарунок своєму чоловіку. А він людина непроста, щоб його справді здивувати мені потрібна кругленька сума, – посміхнулась жінка.
Насправді Валентині Петрівні не було байдуже кому продавати її частку. Серед охочих покупців вона обрала самотню, середніх років жінку. Ще з першого враження було зрозуміло, що характер у неї ой який непростий. Тому вона одразу стала її фаворитом, навіть знижку зробила.
Тепер у квартирі Марини та Олега лунають постійні претензії Наталки. То їй їжа Марини смердить на всю хату, то вона заважає дивитися їй телевізор, то вона нечупара. А ще молодша на кілька років від Маринки Наталка почала приглядатися до Олега. Навіть дозволяє собі фліртувати з ним.
Маринка лиш зітхає і досі не вірить, що свекруха обвела їх круг пальця. Щодня молиться, щоб цей жах закінчився.
А Валентина Петрівна насолоджується своїм новим життям! Адже вона на це заслужила.
А як би ви вчинили на місці Валентини Петрівни?
Фото з відкритих джерел
