Оксана дуже любила свого чоловіка і двох синочків. У них була міцна та дружня сім’я. Чоловік працював охоронцем, старший син займався боксом, а молодший ходив на хокей. Три здорові богатирі та Оксана.
Апетити у чоловіків теж був богатирський. Тому Оксана вміла швидко та смачно готувати.
А наша історія розпочалася в один осінній ранок.
Оксана прокинулася о п’ятій ранку. Швиденько почистила зуби та побігла на кухню. Почала готувати млинці. На кухні стало жарко, тому жінка вирішила відкрити вікно, її хлопці ще солодко спали. І несподівано зверху вона почула гучний голос хлопчика. Нові сусіди переїхали жити в їх будинок декілька місяців тому. Але були досить не привітні, ні з ким особливо не спілкувалися.
– Тато, я тебе дуже прошу закрий вікно!
Оксана прислухалася уважніше. Хлопчик декілька разів повторив своє прохання. Несподівано грюкнуло вікно. В повітрі повисла тиша.
Млинців на столі стало вже досить багато. Оксана зловила себе на думці про те, що можна пригостити і сусіднього хлопчика, оскільки він живе лише з батьком та старенькою бабусею, невідомо, що він там взагалі їсть.
Вона поклала на тарілку десять млинців, одягнула халат, взула тапочки і піднялася нагору. Постукала в двері.
Високий та похмурий сусід відчинив двері. Одразу став вибачатися та відмовлятися від млинців, але тут біля його ніг з’явився маленький хлопчик – син. Одразу схопив частування і вже по дорозі на кухню почав їх їсти.
Оксана побажала доброго ранку і пішла.
Пізно ввечері, сусід разом з хлопчиком принесли погано вимиту тарілку від млинців. Оксана запросила їх до столу, щоб ті всі разом повечеряли.
Тепер вони стали часто навідуватися до Оксани. Ігор – так звали тата, їв дуже мало, завжди соромився. Часто залишав лише сина на вечерю, а потім за ним приходив. Незабаром Оксана з’ясувала, що Ігор вже давно став вдівцем. Готувати взагалі не вміє. З ним проживає старенька бабуся його покійної дружини та син від її першого шлюбу. Їдять найпростішу їжу: яйця, каша, сир.
Ігор ніколи не просив про допомогу. Після смерті дружини, він не зміг кинути стареньку і хлопця, який вже давно його почав називати батьком. Бабуся майже весь час плакала, хлопчик завжди грубіянив та погано навчався. Загалом, їм дуже погано жилося.
Оксана була дуже доброю жінкою, тому запропонувала готувати на обидві родини. Було вирішено: Ігор дає гроші на продукти, а Оксана готує. Так, тепер в Оксани додалося роботи на кухні, але вже через декілька місяців стареньку та онука не можливо було впізнати. Стали веселими, з яскравим рум’янцем на щоках. Бабуся більше не плакала. Чоловік відремонтував телевізор, стала дивитися різноманітні передачі.
Згодом Оксана навчила Василя мити посуд, замітати, протирати порох та куховарити. Він щось собі бурчав під ніс, але не пручався.
Оксана сама й не помітила, як Василю сподобалося готувати. Тепер він приходив до жінки щодня та вчився куховарити. Спочатку Ігор не міг повірити своїм очам, що їсть борщ, приготовлений сином. Ніжно обійняв його, поцілував в чоло та сказав:
– Дякую, синку.
Василь не міг перестати плакати. Чоловік не міг одразу зрозуміти, що трапилося. Виявилося, що Ігор його сином не називав жодного разу.
В той вечір в сім’ї Ігоря все перевернулося з ніг на голову. Тепер Василь поводитися спокійно в школі, а ще став розуміючим та дуже смачно готував.
А нещодавно Ігор одружився з медсестрою з поліклініки, яка приходила до них додому робити уколи.
Василь та молодший син Оксани здружилися. Невдовзі в Ігоря сім’ї народилася ще дівчинка.
Але традиції збереглися: вони часто запрошують один одного на млинці.
А вам сподобалася історія?
