Іра пролежала в лікарні місяць, потім її відправили до обласного центру на операцію. У підсумку, серце не витримало … померла мама Юри

Батьків Юри я знала давно, ще з інститутських часів. Ірка, його мама, була найкрасивішою дівчиною на нашому курсі, багато до неї хлопців залицялися, а вибрала вона скромного Сашку.

Як закінчили університет, пішли працювати: він – інженером на авіаційний завод, вона залишилася викладати в інституті. Назбирали грошей, відсвяткували весілля. Взагалі жили не погано, але в орендованій квартирі, тому з дітьми не поспішали.

Невдовзі померла бабця Іри, онуці вона залишила свою трикімнатну квартиру, так пара переїхала в наш будинок.

Наші двері були навпроти, часто то я, то Іра забігали один до одного. Потім ми почали дружити сім’ями. Тут Іра завагітніла і народила  здорованя-хлопчиська. Малюка назвали Юрою, на честь діда.

Замість того, щоб радіти довгоочікуваному сину, Сашка зібрав речі і пішов з сім’ї. Я, звичайно, в чужі справи не лізла, але чоловік якось заїкнувся, що інша у нього з’явилася, молода дівчина, ось він і пішов.

Залишилася Іра з маленьким малюком на руках. Юра був неспокійний, крикливий, важко було спочатку їй з ним. Після роботи я забігала, побавити, інколи обід приготувати, погладити пелюшки …

– Ну що ти Люба, своїх справ не маєш чи що? – питала сусідка.

– Ти лягай відпочинь, поки Юра спить, он в дзеркало подивись, синці обличчі від недосипу.

Так і жили, малюк підростав, я дивилася на щасливі очі Іри, і раділа про себе, у нас з чоловіком дітей не було, після двох невдалих вагітностей, мені заборонили народжувати, інакше все могло б закінчитися плачевно для мене …

Юркові було два, коли Іра раптом ні з того ні з сього почала випивати. Спочатку трохи, потім по частіше, бувало йшла в довгі загули. Хлопчика в такі дні я забирала собі.

– Що, знову? – питав чоловік, приходячи після роботи і бачачи дитину у нас.

– Ну Юра давай збирайся, погода чудова, пішли м’яч поганяємо на майданчику.

Андрій завжди мріяв про сина, тому спілкування з сусідським хлопчиком для нього було завжди в радість. У вихідні він забирав хлопчика в парк, кататися на атракціонах, їсти піцу. Куди тільки вони не їздили: в планетарій, дитячий ляльковий театр, на концерти і виставки.

Одного разу Юрка назвав чоловіка татом. Той від щастя навіть розплакався, але поправив – дядько Андрій …

В ту ніч я практично не спала. Перевертаючись, в голову лізли різні думки. Остаточно прокинувшись від напівдрімоти, я зрозуміла в чому справа. За стінкою у Іри плакав Юра, його голос я не могла ні з яким іншим переплутати!

Я швидко одяглася, подивилася на годинник, була п’ята ранку.

– Щось сталося у Ірки напевно, піду сходжу, дізнаюся …

Двері були відчинені, побачивши мене, Юра кинувся з телефоном на мене.

– Тітко Люба, мамі погано, допоможіть викликати лікаря …

Зателефонувавши до швидкої, кинулася в кімнату до Іри, вона, вся бліда лежала на ліжку, важко дихаючи …

– Люба … спасибі, що прийшла.

– Зараз приїде лікар, Іра, потерпи, все буде добре. Юру поки відправлю до Андрія.

Швидка забрала сусідку в лікарню, потрібно повне обстеження і спостереження. За хлопчиком зголосилася дивитися далека родичка Іри, але робила вона це крізь пальці, практично нічого не купувала з продуктів, готувала хіба що кашу зранку і омлет ввечері …

– Тітко Люба, почастуєте хлібцем, – почула я, обертаюся – Юрко стоїть.

– Привіт, Юро, підемо до мене зайдеш, я тобі борщ свіжий наллю, пиріжками пригощу …

Уже вдома нагодувавши хлопчика, дізналася, що жінка та другий день не з’являється вдома. Холодильник порожній. Лише трохи сухарів і черствий хліб – ось і всі продуктові запаси …

– Так не можна, треба щось робити, – сказала я чоловікові ввечері.

– Давай поки до себе візьмемо хлопця, а час покаже, що далі буде.

Так і зробили. Іра пролежала в лікарні місяць, потім її відправили до обласного центру на операцію. У підсумку, серце не витримало … померла мама Юри.

– Не можна було їй пити …, – сказав чоловік.

– Я Сашку бачив, питав чи забере він сина.

– І що відповів?

– Ні, у них своїх двоє, та й дружина проти чужої дитини.

– Як же так, син ж рідний. Андрій, а нам дозволять його усиновити, як ти думаєш?

– Давай завтра і дізнаємося!

Відтоді пройшло кілька років, ми з чоловіком усиновили хлопчика. Довго довелося бігати по інстанціях, але кінцевий результат вартував наших зусиль. У нас тепер чудова, дружна сім’я! Цього року Юра пішов в перший клас. А тепер ще одна новина – я все-таки завагітніла, через місяць на світ з’явиться довгоочікувана донечка, вірю, що все пройде добре, інакше ну ніяк не можна!

Що ви думаєте про те, що сім’я вирішила всиновити маленького Юрка?

Ira
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector