Батьків Юри я знала давно, ще з інститутських часів. Ірка, його мама, була найкрасивішою дівчиною на нашому курсі, багато до неї хлопців залицялися, а вибрала вона скромного Сашку.
Як закінчили університет, пішли працювати: він – інженером на авіаційний завод, вона залишилася викладати в інституті. Назбирали грошей, відсвяткували весілля. Взагалі жили не погано, але в орендованій квартирі, тому з дітьми не поспішали.
Невдовзі померла бабця Іри, онуці вона залишила свою трикімнатну квартиру, так пара переїхала в наш будинок.
Наші двері були навпроти, часто то я, то Іра забігали один до одного. Потім ми почали дружити сім’ями. Тут Іра завагітніла і народила здорованя-хлопчиська. Малюка назвали Юрою, на честь діда.
Замість того, щоб радіти довгоочікуваному сину, Сашка зібрав речі і пішов з сім’ї. Я, звичайно, в чужі справи не лізла, але чоловік якось заїкнувся, що інша у нього з’явилася, молода дівчина, ось він і пішов.
Залишилася Іра з маленьким малюком на руках. Юра був неспокійний, крикливий, важко було спочатку їй з ним. Після роботи я забігала, побавити, інколи обід приготувати, погладити пелюшки …
– Ну що ти Люба, своїх справ не маєш чи що? – питала сусідка.
– Ти лягай відпочинь, поки Юра спить, он в дзеркало подивись, синці обличчі від недосипу.
Так і жили, малюк підростав, я дивилася на щасливі очі Іри, і раділа про себе, у нас з чоловіком дітей не було, після двох невдалих вагітностей, мені заборонили народжувати, інакше все могло б закінчитися плачевно для мене …
Юркові було два, коли Іра раптом ні з того ні з сього почала випивати. Спочатку трохи, потім по частіше, бувало йшла в довгі загули. Хлопчика в такі дні я забирала собі.
– Що, знову? – питав чоловік, приходячи після роботи і бачачи дитину у нас.
– Ну Юра давай збирайся, погода чудова, пішли м’яч поганяємо на майданчику.
Андрій завжди мріяв про сина, тому спілкування з сусідським хлопчиком для нього було завжди в радість. У вихідні він забирав хлопчика в парк, кататися на атракціонах, їсти піцу. Куди тільки вони не їздили: в планетарій, дитячий ляльковий театр, на концерти і виставки.
Одного разу Юрка назвав чоловіка татом. Той від щастя навіть розплакався, але поправив – дядько Андрій …
В ту ніч я практично не спала. Перевертаючись, в голову лізли різні думки. Остаточно прокинувшись від напівдрімоти, я зрозуміла в чому справа. За стінкою у Іри плакав Юра, його голос я не могла ні з яким іншим переплутати!
Я швидко одяглася, подивилася на годинник, була п’ята ранку.
– Щось сталося у Ірки напевно, піду сходжу, дізнаюся …
Двері були відчинені, побачивши мене, Юра кинувся з телефоном на мене.
– Тітко Люба, мамі погано, допоможіть викликати лікаря …
Зателефонувавши до швидкої, кинулася в кімнату до Іри, вона, вся бліда лежала на ліжку, важко дихаючи …
– Люба … спасибі, що прийшла.
– Зараз приїде лікар, Іра, потерпи, все буде добре. Юру поки відправлю до Андрія.
Швидка забрала сусідку в лікарню, потрібно повне обстеження і спостереження. За хлопчиком зголосилася дивитися далека родичка Іри, але робила вона це крізь пальці, практично нічого не купувала з продуктів, готувала хіба що кашу зранку і омлет ввечері …
– Тітко Люба, почастуєте хлібцем, – почула я, обертаюся – Юрко стоїть.
– Привіт, Юро, підемо до мене зайдеш, я тобі борщ свіжий наллю, пиріжками пригощу …
Уже вдома нагодувавши хлопчика, дізналася, що жінка та другий день не з’являється вдома. Холодильник порожній. Лише трохи сухарів і черствий хліб – ось і всі продуктові запаси …
– Так не можна, треба щось робити, – сказала я чоловікові ввечері.
– Давай поки до себе візьмемо хлопця, а час покаже, що далі буде.
Так і зробили. Іра пролежала в лікарні місяць, потім її відправили до обласного центру на операцію. У підсумку, серце не витримало … померла мама Юри.
– Не можна було їй пити …, – сказав чоловік.
– Я Сашку бачив, питав чи забере він сина.
– І що відповів?
– Ні, у них своїх двоє, та й дружина проти чужої дитини.
– Як же так, син ж рідний. Андрій, а нам дозволять його усиновити, як ти думаєш?
– Давай завтра і дізнаємося!
Відтоді пройшло кілька років, ми з чоловіком усиновили хлопчика. Довго довелося бігати по інстанціях, але кінцевий результат вартував наших зусиль. У нас тепер чудова, дружна сім’я! Цього року Юра пішов в перший клас. А тепер ще одна новина – я все-таки завагітніла, через місяць на світ з’явиться довгоочікувана донечка, вірю, що все пройде добре, інакше ну ніяк не можна!
Що ви думаєте про те, що сім’я вирішила всиновити маленького Юрка?