Мій син Михайлик – це новорічний подарунок долі. Сім років тому я послала чоловіка за продуктами до новорічного столу, а повернувся він з немовлям…
– Що відбувається? – не могла зрозуміти я.
Тим часом Юра простягнув мені згорток з дитиною, а сам зник за вхідними дверима, крикнувши вслід:
– Потім поясню.
Пройшло трохи часу і чоловік повернувся додому.
– Я саме йшов з магазину, коли побачив у під’їзді коляску. У ній лежало немовля, а навколо ні душі. Не знаю, які безвідповідальні батьки могли так вчинити. Вирішив постукати до сусідки. Тітка Марія відкрила двері і сказала, що вперше бачить дитинча. Я ще постояв з двадцять хвилин в очікуванні на дорослих, але ніхто так і не прийшов. От і забрав немовля сюди, щоб не мерзнуло. Покривало ж тоненьке.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Оце пригоди ти знайшов. Надіюся, синочок не твій.
– Не до жартів зараз. Що будемо з малюком робити?
Раптом пролунав дзвінок. Святкувати Новий рік ми планували з батьками. Юлія Анатолівна, матір чоловіка, довго стояла на порозі квартирі зі здивованими очима від побаченого.
– І коли ви тільки втсигли?
– Це не наша дитина. Ми знайшли її. Можливо, ви підкажете, що нам робити з немовлям?
– Та дзвоніть в поліцію. Нехай вони розбираються. Не будете ж собі залишати…
– А чому б і ні? – раптом запитала я в Юри.
Чоловік подивився на мене, а в очах промайнула блискавична думка: це наш шанс.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Мені було трохи далі за тридцять, а Юрі виповнилося 35 років. Ми обоє працювали, жили у власній квартирі і мали хорошу іномарку. Та фінансове благополуччя приносило не багато радості, адже усі мрії зводилися до дітей…
– На жаль, ваш чоловік безплідний, – виніс вирок лікар.
Того дня у мене сльози котилися градом.
– Олю, чого ви опускаєте руки? Ви ж можете усиновити малюка, – намагався підбадьорити лікар.
– Так, але це буде не рідна дитина…
– Ви й не помітите, як вона вам стане рідною.
Я не сприйняла слова лікаря всерйоз. Згодом я поринула у своє буденне життя і змирилася, що ми з Юрою ніколи не станемо батьками. Так минуло кілька років.
Раптом буквально на голову нам звалився такий подарунок.
Тож наступні кілька місяців ми були заклопотані документами і оформленням опіки над сином. Тим часом у квартирі йшла підготовка дитячої кімнати. Так ми стали щасливими батьками.
Через два роки наша сім’я збільшилася. Ми всиновили дівчинку Даринку.
Я настільки звикла до дитячого сміху в нашому домі, що не розумію, як ми з Юрою раніше жили тільки вдвох. Кожного вечора я щаслива від обіймів моїх дітей і ніжних слів: “Мамо, ми любимо тебе”.
А що ви думаєте про вчинок цієї подружньої пари?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Свекруха мене, як невістку, відразу не сприйняла. Затялась, сказала, що навіть на наше весілля не прийде. Слова свого дотримала. В ту суботу, коли ми з чоловіком побрались, вона пішла копати картоплю
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
10 ознак того, що ваш хлопець і ваші відносини роблять вас нещасною
