– Вкотре повторюю, що я не буду народжувати, поки у нас не з’явиться власне житло!
– Але ж воно у вас вже є, – здивувалася свекруха. – Іван володіє законною половиною квартири. Пізніше я йому й другу частину залишу в спадок.
– От тому я не спішу народжувати. Розмова закінчена, – відказала невістка.
Люба Вікторівна залишилася у вітальні одна. Раптом туди зайшов її син.
– І чим закінчилася ваша розмова? – поцікавився він.
– Софія сказала, що не буде народжувати, поки у вас не буде власної нерухомості, – зітхнула жінка. – Може ти сам її спробуєш переконати? Хто ж знає, чи зможе вона потім ще завагітніти?
– Я зробив все, що міг. Її ніхто не змусить залишити дитину. У неї є страх, що ти потім переїдеш до нас.
– Звідки такі думки? Ви живете вдвох, а я сюди повертатися не збираюся. До речі, мені потрібна квитанція за оплату комуналки.
– На підвіконні лежить. Ми ще цього разу заплатили за капітальний ремонт, тому наступного місяця твоя черга платити.
– Гаразд, синку.
***
– Мамо, ми з Софією вирішили оформити іпотеку. Якщо я продам машину, то у мене будуть гроші на перший внесок. Тільки потрібно здати наше житло в оренду, щоб мати кошти на щомісячні платежі. Можна?
– Робіть зі своєю частиною все, що забажаєте.
– Але ж за трикімнатну квартиру будуть платити більше і ти швидше станеш бабусею.
– А хіба Софія згодна народжувати у квартирі, яка належить банку?
– Та годі цих жартів. То що скажеш?
– А куди я піду, якщо мене чоловік вижене?
– Мамо, Іван Михайлович обожнює тебе і готовий на руках носити. Такого не станеться. Зрештою ми дамо тобі притулок.
– Цікаво. Невістка боїться, що я можу повернутися у свою трикімнатну квартиру, але у ваші двокімнатній для мене знайдеться місце? Вибачай, синку, але я не хочу, щоб у моїй половині хтось жив.
– Але це лише на деякий час. Після декретної відпустки дружина повернеться на роботу і орендарів можна буде виселити з твоєї частини. І для тебе є вигода, бо не доведеться платити за половину комуналки. Або є ще один варіант: продати трикімнатну квартиру і купити натомість однушку для тебе, а все решту вкласти в нашу іпотеку. Потім тимчасово твоє житло можна буде здавати в оренду…
– Бачу, що ви вже все обдумали! А знаєш, синку, Софія має рацію. Народжувати потрібно у своїй квартиру, тому нехай вона спочатку заробить собі на неї гроші.
– Вона знала, що ти відмовишся нам допомогти, тому запропонувала розміняти квартиру…
***
– Здрастуйте, Любов Вікторівна. А я від лікаря йду. У мене вже термін тринадцять тижнів. Іван каже, що ви за виручені гроші не плануєте купувати однокімнатну квартиру. Може ви тоді позичите їх нам? Ми б тоді могли купити собі більше житло.
– Гаразд, але спочатку доведеться оформити розписку.
– Для чого?
– Щоб позбутися від зайвих хвилювань. Ви ж і так збираєтеся повернути ці гроші, а так я точно не буду в зоні ризику.
– Ми ще подумаємо! – невдоволено сказала невістка і закінчила телефонну розмову.
“Хитра дівчина”, – подумала Любов Вікторівна.
***
– Мамо, поясни, навіщо тобі дві розписки? Хочеш я відразу на всю суму напишу?
– Я хочу, щоб все було по-справедливому. Якщо ти один напишеш мені розписку, то в разі розлучення залишишся з половиною квартири і боргом. А я б хотіла, щоб поки ви мені борг не повернете, половина квартири була моя. Ви нічого не втрачаєте, якщо все буде гаразд. І після виплати грошей, моя частина переходить Софії.
– Тоді ми ще подумаємо, – відказав Іван.
***
– Мамо, привіт. Ми вирішили не розмінювати квартиру.
– Чому це?
– Краще, щоб моїм співвласником була ти, ніж Софія. Адже матір не подасть на розлучення, правда?
– Правда, – засміялася Любов Вікторівна. – А що про це думає Софія?
– Вона незадоволена моїм рішенням, але ми хочемо купити в іпотеку однушку і переписати її на неї.
– Зрозуміло.
– А ще ми були на УЗД.
– І що там?
– У тебе з’явиться онучка!
– Справді? Чудова новина!
– Гаразд, будемо прощатися. Люблю тебе. Бувай!
А як ви вважаєте, чи правильно вчинила свекруха?
