– Прокидайтеся! Бігом! – розкомандувалася зранку вихователька Ірина Петрівна. – Михайле, чого ти досі лежиш? Вставай кажу! – крикнула вона до сонного хлопчика, стягуючи з нього ковдру.
Діти сонно потирали очі і не зовсім розуміли, що ж відбувається.
– Чому ви така сувора з самого ранку? – дивувалася колега Валентина. – Нехай собі дітки спокійно прокидаються.
– Я сама знаю, що маю робити! Не потрібно мені вказувати! – обурилася Ірина Петрівна.
– Хіба я вам щось вказую? Просто говорю, що з дітьми можна лагідніше поводитися. Їм і так не легко, а ви з самого ранку продовжуєте позбавляти їх радості. Тим паче завдяки тому, що малюки слухняні, ви цілу ніч на чергуванні спокійно спали.
– От попрацюєш тут стільки часу, як я, тоді й поговоримо! Усі приходять такі розумні й правильні, але вже через рік тікають з цієї роботи. А я пів життя дбаю про цих недолугих дітей! – кинула у відповідь Ірина Петрівна, пакуючи в сумку котлети, які залишилися після вчорашньої вечері.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Валентина вирішила змовчати, але в голові усі її думки крутилися навколо одного питання: “Звідки у серці цієї жінки стільки ненависті й злості? Вона ж також матір, бабуся і, зрештою, людина!
У дитячому будинку під номером 15 було багато вихованців. Сюди відправляли дітей, від яких батьки написали відмову, тих, хто народився у неблагополучній родині і тих, чиї рідні загинули.
Марійка залишалася круглою сиротою. Її мама з татом загинули в автокатастрофі, а інших родичів у дитини не було. Так вона опинилася у притулку. Перший час дівчинка багато плакала, але потім вона просто замкнулася в собі. Марійка казала усім, що скоро по неї прийдуть її батьки. Спочатку вихователі не звертали на це уваги.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Валентина одразу полюбила цю блакитнооку дівчинку і вирішила, що повинна її удочерити. Вона приготувала усі необхідні документи, але коли запитала в Марійки, чи вона готова переїхати до неї, то у відповідь почула:
– Я не можу, бо мене скоро заберуть батьки.
– Гаразд, але до їх приходу ти можеш пожити у мене, – у відповідь запропонувала Валя.
– А якщо вони прийдуть по мене сюди і не зможуть знайти?
– Не хвилюйся. Я залишу їм правильну адресу, – заспокоїла вихователька.
– Добре.
Валентина дбала про Марійку, як про рідну доньку. Вона віддавала дівчинці усю свою любов і турботу. Проте навіть з часом малеча не змінилася. Вона була такою ж тихою і замкнутою. Якось жінка помітила, що Марійка почала різко худнути. У неї зник апетит, з’явилася слабкість і надмірна блідість.
Після обстеження лікарі поставили страшний діагноз: лейкемія. Жити дитині залишалося недовго. Валентина не могла в це повірити. Вона багато плакала і сумувала, але Марійка заспокоювала її:
– Тітко Валю, я ж казала, що мене скоро заберуть батьки. Вони подають про мене, тому не засмучуйтеся!
Через тиждень дівчинки не стало. Вона пішла на той світ уві сні, а на її обличчі застиг спокій.
Які емоції у вас викликала ця історія?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
