До кожного з нас один раз у житті приходить Бог.
Причому Він може з’явитися в будь-якому образі: мокрого кошеняти, старого дідуся чи жебрачки. А наша доля складеться залежно від того, як ми поведемо себе в мить такої зустрічі… А ще є така притча.
Жив-був на світі чоловік, і Мріяв він про три речі: роботу з гарною зарплатою, шлюб з дуже вродливою дівчиною з добрим і м’яким серцем, а також про світову славу.
Бог знав таємні бажання своєї дитини, тому й посилав у життя чоловіка чимало різних історій.
Зимового холодного ранку юнак шалено поспішав на співбесіду до відомої і дуже успішної компанії. Всього за 5 хвилин він мав пробігти цілісінький квартал. Несподівано просто перед його ногами опинився дідусь, який не помітив під снігом гладеньку смужку льоду. Наш герой кинув на нього осудливий погляд, подумавши собі, що то черговий пияцюга і, не подавши руки, помчав вулицею. На співбесіду він таки встиг, але щось пішло не так, і керівництво компанії мрії його так і не запросило на роботу
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Настало літо. Заклопотаний кар’єрою чоловік нарешті прогулювався містом. Помітивши кілька вуличних артистів, він зупинився, щоб насолодитися їхнім виступом. Глядачів було небагато, але п’єса була веселою і захопливою.
Після фінального поклону акторів залунали гучні оплески, і люди потихеньку почали розходитися.
Наш герой уже теж нагострив лижі, але раптом хтось обережно торкнувся його плеча. Це була головна героїня п’єси — старенька клоунеса. Їй дуже хотілося почути думку хлопця про їхнє мистецтво: що сподобалося, що ні. Але молодий чоловік навіть не захотів вести бесіду зі старою. Він поглянув на неї очима, повними відрази, розвернувся й, не мовивши ані слова, пішов геть.
Одного осіннього дощового вечора втомлений чоловік поспішав додому з Дня народження свого знайомого. Усе, про що він мріяв тієї миті – тепла ванна і м’яке ліжко. Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Плакала жінка, яка сиділа на лавочці біля будинку.
Помітивши нашого героя, вона підбігла на нього, заглянула йому у вічі і щиро почала просити про допомогу.. В її родині сталося щось жaхливе, тому все, що їй було потрібно – це вільні вуха і добре слово розради. Чоловік на мить замислився, але пригадавши собі ванну і комфортне ліжечко, пробурмотів, що зайнятий, і поспішив до під’їзду.
Схожими історіями були наповнені усі дні головного героя, аж до моменту його смерті.
Потрапивши на небеса, він зустрів свого Ангела-хранителя.
— Ти знаєш, я прожив зовсім нещасливе, майже нікчемне життя. У мене були три мрії, але жодна з них не збулася. Чому ж так? Невже Бог не хотів для мене бодай крихти щастя?
— Хм … Друже мій, Він зробив усе, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього тобі потрібно було всього лише раз подати руку, відкрити очі та зігріти серце.
— Про що ти?
– Пригадай собі дідуся, який опинився перед твоїми ногами на слизькій зимовій дорозі? Той чоловік був генеральним директором фірми, в яку ти так хотів потрапити. Ти й не уявляєш, яка кар’єра тоді була тобі приготована. Все, чого Бог чекав від тебе – це подати руку людині, яка втрапила в біду.
Пам’ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави підійшла до тебе з питаннями? Ти не повіриш, але грим таки творить дива. Це ж насправді була юна красуня-актриса, яка побачила тебе серед глядачів, і в її серці з’явилося дивне почуття, схоже на кохання з першого погляду. На вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Все, що від тебе вимагалося, — це відкрити очі.
А пам’ятаєш жінку, яка плакала біля твого під’їзду? Мокра від дощу і сліз вона потребувала щирої розмови… То була відома письменниця. Якби ти допоміг їй зігрітись у своїй квартирі, вислухав і розрадив добрим і ніжним словом, вона б написала книжку, в якій розповіла би про цей випадок.
Книга стала б бестселером, і твоє третє заповітне бажання стало б реальністю, бо на головній сторінці авторка вказала б ім’я того, хто став натхненням цього твору. Все, що від тебе було потрібно тоді, — лише невелика іскра твого серця.
Ти був неуважний, мій друже. Головна ж твоя помилка – це байдужість. Вона, любий мій, здатна зруйнувати усе.
Чи сподобалася Вам історія?
Фото з відкритих джерел
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
