— Йшов би ти, хлопче додому, замерз же весь! Я тебе вчора ще примітив, всю ніч тут просидів. — Мені немає куди йти, вигнали вчора. Я батька хочу знайти, тільки ось адреса виявилась неправильною

На вихідних я вирішила попрацювати, приїхавши в офіс, який приємно обволікав мене тишею, я, перш ніж приступити до роботи, дозволила собі чашечку кави. Не встигла я насолодитися ароматним напоєм, як мій телефон раптово задзвонив. Дзвонив мій старий приятель, який працював в правоохоронних органах. Мене відразу насторожив той факт, що друг дзвонить у вихідний день, це могло означати лише те, що сталося щось надзвичайне (я працюю журналістом). Піднявши слухавку я почула таку історію:

Вчора була субота, друг з колегами відзначали ювілей і повертаючись додому вже далеко за північ, він побачив на зупинці темну фігуру. Друг пройшов повз, будинки ліг спати і забув про це. Вранці ж він відправився в магазин і проходячи повз автобусну зупинку, наткнувся поглядом на знайому вже фігуру. При світлі дня було зрозуміло, що це підліток років 12-14, що сидить він уже давно і практично трясеться від холоду. 

— Привіт! — сказав друг — Давно сидимо?

— Добрий день, не ваше діло!

— Йшов би ти, хлопче додому, замерз же весь! Я тебе вчора ще примітив, всю ніч тут просидів. Думав, що зараз буде спалах агресії, як це часто буває у неблагополучних підлітків, але на мій подив, хлопець, шморгнувши носом сказав:

— Мені немає куди йти, вигнали вчора. Я батька хочу знайти, тільки ось адреса виявилась неправильною.

— Стривай, а що сталося? І де твоя мама?

Хлопець розповів про те, що батьки вже кілька років розлучені, батько одружився і переїхав до нової дружини, а хлопець залишився жити з мамою і бабусею. Мати часто зривалася на сина, змушувала виконувати більшу частину роботи по дому, але останньою крапкою стало те, що вчора його сильно насварили за дрібну провину, що підліток вирішив несправедливим і пішов з дому голосно грюкнувши дверима. Мати не намагалася його зупинити, і тим більше знайти. Друг пошкодував хлопця, привів його до себе у відділення, нагодував, напоїв гарячим чаєм.

— Не переживай, зараз ми швидко знайдемо твого батька. І подзвонив мені. За службовим обов’язком в моєму розпорядженні є безліч баз і комп’ютерних програм, які дозволяють протягом 10-15 хвилин знайти людину. Чим я і зайнялася в терміновому порядку. Через деякий час у мене в руках опинилася адреса сестри батька хлопчика і номер її телефону. Далі стало все зовсім просто. Під’їхавши до поліцейської дільниці, де мене чекав приятель з загубленим хлопцем, я запропонувала наступний план дій:

Спочатку заїхати до хлопчика додому, поговорити з його матір’ю (мало що напридумують підлітки в пубертатному періоді), потім відшукати батька і поговорити з ним, дізнатися як він живе і чи потрібна йому взагалі дитина, якщо, судячи зі слів хлопчика, батько з ним не спілкувався всі ці роки після розлучення. Хлопець, звичайно наполягав на тому, щоб ми віддали йому адресу батька і він сам далі розбереться, але ми залишалися непохитними. 

І ось ми приїхали до хлопчика додому. Двері відкрила мати, але ні натяку на те, що вона рада бачити сина, чи переживала за нього, ми не помітили.

— Доброго дня, ваша син провів всю ніч на автобусній зупинці, ви не загубили його?

— Ні! Мені все одно, я від нього втомилася, нема що йому тут робити, раз пішов — нехай іде! Відведіть його туди, де знайшли!

Мені стало дуже прикро за хлопчика, та й у нього в очах стояли сльози. Ми вирішили сьогодні переговорити з його батьком. Витративши цілий день на пошуки сестри батька (ми володіли тільки її даними, але за пропискою вона не проживала), ми все-таки знайшли і її, а потім з її допомогою батька хлопчика.

Сім’я виявилася цілком благополучною, у батька за цей час народилося ще двоє синів. Було помітно, що чоловік радий бачити сина. Поговоривши з ним трохи ми з’ясували, що мати весь цей час не дозволяла батькові спілкуватися з дитиною, мабуть, в ній говорили старі образи, а про те, чого хоче хлопчик, мати навіть не замислювалася. Батько з новою дружиною запевнили нас, що будуть раді поселити у себе хлопчика, тим більше батько хотів компенсувати витрачені роки, проведені далеко від сина. Також ми бачили, що хлопчик щиро радий зустрічі, і попереду, що все буде добре. Місто у нас невелике, а з нашими професійними зв’язками ми зможемо легко спостерігати за долею хлопчика. Адже це так важливо, щоб тебе чекали вдома!

Як вам такий вчинок мого друга?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: