Ця історія почала ще місяць тому, а її кінець стався одного суботнього ранку. Андрію як завжди не сподобався сніданок, який так старанно приготувала дружина Катя. Кожного разу він чекав на смачні страви, але виходило щось не те. Андрій і сам не розумів, що не так, але чомусь його душа не лежала до їжі від коханої.
– Катю, ну як так можна готувати? Ти сподівалася мене надурити? Так от знай, мене можна, а мої смакові рецептори – ні! – дуже зухвало сказав Андрій і закинув ногу на ногу. – Ми з тобою вже як місяць одружені, а ти так і не навчилася мене розуміти. Ну хіба це каша, що ти подала до столу, як таке можна їсти? А найголовніше, що мене обурює, це те, що ти знаєш, що не вмієш готувати, так навіщо мене тоді цим травиш!!? Чого мовчиш? – вже криком казав Андрій.
– А що мені сказати… – злякано відповіла Катя.
– От тобі й сказати нічого, ти навіть це не вмієш робити. Нам треба поговорити і розставити крапки над і, – пояснив чоловік.
– Ну хочеш я взагалі не готуватиму і всім буде легше жити? – виправдовувалася Катя.
– Знову ти за це, – задумливо сказав Андрій, встав зі столу і підійшов до вікна. Спочатку роздивлявся підвіконник, а потім саме вікно і сказав: – Катю, найлегше це нічого не робити, а нам треба шукати вихід із ситуації.
– Так, але…
– Ти зрозумій, сонце моє, мені не треба від тебе неможливого. Усе, що я прошу це мир і злагода в нашому домі. Це все елементарно просто. Чи ти не хочеш цього? – запитав чоловік.
– Хочу, але ж…
– Ні, ти не хочеш, – закричав Андрій. – Мені інколи здається, що ти живеш у якомусь своєму уявному світі. Так не можна, Катю. Якщо тобі щось не подобається, ми можемо розлучитися. Прямо тут і зараз. Ти не думай, що я якийсь поганий, ні. От по-твоєму, я суворий чоловік?
– Ні, коханий, але…
– Катя, тобі двадцять років, а ведеш ти себе на дванадцять! Навіть діти у такому віці можуть сформувати свої думки! Я ще раз тобі повторюю, не треба терпіти. Якщо хочеш – розлучимося! – наголосив Андрій.
– Не хочу, але…
– Чому ти сперечаєшся? Тебе що вдома не навчили, що зі старшими не можна такого робити? Я старший за тебе на 7 років і за свої двадцять сім я багато що побачив в житті. Але такого вікна як у нас ще точно не бачив. Ти обіцяла його помити три дні тому, чому воно дотепер брудне? – кричав чоловік.
– Я збиралася сьогодні, – тихенько відповіла Катя.
– Та мені все одно коли ти збиралася. Якщо тобі нормально жити в такому гадюшнику, то залишай все як є. Ти ж мене знаєш, я можу знаходитися у будь-яких умовах, – торкаючись пальцем до скла сказав Андрій.
– Я зрозуміла тебе…- боязко відповіла Катя.
– А знаєш, що? А ну, збирайся. Підемо з тобою в одне місце, – потягнув Катю за руку Андрій.
– Куди ми підемо?
– Не бійся, тут недалеко, в ліс я тебе точно не відведу, – пожартував Андрій.
Вони зібралися і прямували в іншу сторону будинку. Виявилося, що пара прийшла до магазину, на закупи. Андрій вчив Катю правильно купувати продукти.
– От бачиш, кохана, сир треба брати свіжий, а хліб тільки цільнозерновий, – говорив це Андрій і накладав всі продукти у візочок.
На касі чоловік попросив складати продукти у пакет і показував, як правильно це робити. Катя дуже ніяково себе почувала і некомфортно їй було.
Катя взяла два пакети, а Андрій ніс три і вони попрямували додому.
– Тепер, я сподіваюсь, ти зрозуміла свою провину. Будеш тепер адекватною? – запитав Андрій.
– Мг… – пробурчала Катя.
– Знову ти мугикаєш, тобі не подобається щось? Розходимося? – маніпулюючи заявив Андрій.
– Я приймаю твою пропозицію! – гордо відповіла дівчина.
– Що? Яку пропозицію? Ти про що? – захвилювався чоловік.
– З мене досить, ти за цей місяць, поки ми живемо разом, вилив на мене скільки бруду. Що жодна дівчина такого не заслуговує! – нарешті сказала це Катя, кинула пакети і пішла до під’їзду.
– Ти куди пішла? А пакети? – закричав Андрій.
– Я збираю твої речі і ти їдеш до своєї мами, може там тебе щось влаштує. Продукти всі теж забирай, мені вони від тебе не потрібні! – самодостатньо Катя розвернулася і пішла до квартири.
– Ну і котись звідси! – крикнув їй в спину Андрій.
Того ж вечора він переїхав до мами і залишився там жити.
– Мамо, вона ще молода і не розуміється в сімейному житті. Не знаю, як я міг на такій одружитися, – пояснював Андрій.
– Я розумію, синку, і підтримую тебе, – заспокоїла його мама.
– Нічого ти не розумієш.
– А навіщо нам скільки продуктів? – тихенько і боязко запитала мама.
– Якщо тобі щось не подобається, ми розходимося! – гиркнув на неї Андрій.
Мама постояла декілька секунд, нічого не зрозуміла і знизила плечима.
Андрій підійшов до вікна і задумливо дивився в глиб вулиці. А потім провів пальцем по вікну і воно теж було в жирі.
Видно, що справа ніяк не в жінках і не в мамі Андрія. Бо у другому шлюбі, його дружина теж втекла від нього на другий місяць спільного життя…
Що думаєте про таких чоловіків? Зустрічали таких?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
