Команда “Цікаво про” натрапила на цікавий допис Марини Тимофійчук в Facebook. Її досвід показує нам, як все-таки важливо залишатися принциповими в питаннях рідної мови. Наша культура, наша ідентичність — це великий дар, який ми повинні оберігати і плекати.
Здавалося б, у цій ситуації жінка повинна була проявити толерантність щодо іноземців, які не володіють українською мовою, але терпимість і поступливість не можуть бути синонімами до слова толерантність. Добре, що є такі свідомі громадяни, які це прекрасно розуміють. Пропонуємо прочитати допис і висловити в коментарях власну думку з цього приводу.
“Вчорашній день змінив моє знання про себе!
Колись я вирішила, що переходитиму на російську лише в крайніх випадках – коли зі мною розмовлятиме іноземець, який точно не розуміє української.
Востаннє така розмова, де я перейшла на російську, трапилась ще коли я жила в Чернівцях (десь три роки тому) з громадянином Ізраїлю.
І хоч зараз я маю кількох друзів, які не знають української, бо є громадянами Білорусі, проте я завжди розмовляю рідною мовою. Не хочу себе обманювати, бо знаю, що всі всіх розуміють – лише зрідка треба перекласти якесь закручене питомо українське слівце.
І от вчора до мене по справі прийшло кілька людей (двоє арабської зовнішності і посередник). Я до посередника кажу, щоб він перекладав, але іноземці кажуть щось на кшталт: “Ви кажіть нам – ми все розуміємо”.
Ну і я на тих радощах защебетала. Один з них мене таки зупиняє (довго він наважувався) і питає, чи можна по-російськи, бо нічого не розуміє.
Я собі думаю, ну так, я ж собі колись вирішила, що російською – лише в таких випадках. Зараз почну…. І… …. І в мене ступор. Раптом в мене вилітає: може англійською (якою я не володію аж так вільно, як російською, на жаль)?
Коли я не знала, як сказати англійською, то зверталась до посередника, називала йому слово українською, а він уже російською перекладав іноземцю.. Отака штука…
А всьому причина одна фраза: “Расія заканчіваєцца там, гдє заканчіваєцца рускій язик”.
З Марини треба брати приклад усім українцям! Бо держава починається з кожного з нас. Якщо ми її не любимо, не цінуємо, то як можемо цього вимагати від світу?!
Як вважаєте Ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
