Подейкують, що у кожного з нас є особлива людина. Вона з’являється в потрібний момент у найнеочікуванішому місці. Тоді, коли ти опускаєш руки і більше не бачиш світла у своєму житті. Тоді, коли все навколо втрачає сенс і здається, що більше немає нічого важливого. Тоді, коли тремтить голос і не слухаються руки.
Саме в цей момент в маршрутці поруч з тобою сідає особлива людина. Вона знайде потрібні слова, які зможуть змусити тебе посміхнутися і побачити сенс життя. Вона вийде з тобою на одній зупинці і навіть відпровадить до твого будинку, а потім зникне. Адже ще стільки добрих справ потрібно зробити.
Згодом хтось інший зустріне її в пустому парку або на даху багатоповерхівки. Він буде спустошений і пригнічений. Його душа вже на краю і рішуче йде на самознищення. Та раптом зустріч з особливою людиною переверне все догори ногами. Вона побачить вас і скаже: “Чим я можу вам допомогти?.
До цього моменту ви тримали в собі образу та злість. Ви відчужено блукали у своєму світі, але сяйво очей цієї людини змушує вас відповісти і відкритися перед незнайомцем.
– Просто побудьте зі мною, – лунає відповідь. – Розкажіть щось або обійміть мене, але не залишайте мене одного. Надіюся, ви не чергова зла і лицемірна людина, бо я не переживу ще й цього.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тоді увесь біль виходить назовні. Йому більше не вистачає місця всередині душі, тому з очей починають котитися сльози. Особлива людина пригортає вас до себе і ви більше не відчуваєте себе самотнім зі своїм безпросвітним горем. Вона буде поруч доти, доки цей біль не покине вас. У неї є місія і вона дбайливо колисатиме вас, поки безнадія не перетвориться на спокій.
Ця зустріч змінює життя. Ви починаєте відпускати увесь біль і негатив. Ви пробачаєте усі зради і приймаєте свої слабкі сторони. Ви хочете рухатися вперед і жити далі. Тепер ви знаєте, що у світі ще існує добро і чудо.
Коли людина зневірюється і знесилюється, то потребує допомоги, яка освітить їй шлях і покаже дорогу до щасливого майбутнього.
У якийсь момент життя кожному з нас потрібна така людина і кожен може стати для когось рятівником.
А як ви справляєтеся з труднощами у своєму житті?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Це не справжня любов, якщо це не важко
