За все життя у мене жодного разу не було кота. Я навіть будучи маленькою дівчинкою, не випрошувала у мами з татом кошеня. А тут якось вийшла виносити сміття і біля сміттєвого бака побачила великого кота. Він був весь в бруді. Його великі, розумні, але шалено сумні очі дивилися на мене, і в моєму серці, щось ойкнуло. Я, забувши про все на світі, схопила його і понесла додому.
Я його помила, погодувала і дала кличку Прохор. Після важкого життя на вулиці, кіт довгий час не вірив, що його не проженуть і що у нього завжди є їжа. Кіт поводився дуже тихо і намагався не потрапляти мені на очі. Напевно, йому було страшно від того, що він може знову опинитися на вулиці.
Якось подруга вирішила навідатися до мене в гості. Тоді ми вже подружилися з Прохором і сильно прив’язалися один до
одного. Кіт крім мене нікому не довіряв. Коли прийшла подруга, він несподівано кудись сховався. І так ретельно, що я його розшукувала цілих дві години. Незабаром я втомилася від безрезультатних пошуків і вирішила прилягти на диван, щоб перепочити.
Раптом я почула, що десь зовсім поруч хтось сопе. Прислухавшись, подумала, що мені здалося. Але, ні, це було реальне сопіння. Я полізла під диван і побачила там Прохора. Мій вихованець вчепився в оббивку дивана кігтями і не бажав виходити. Після довгих умовлянь, мені довелося докласти багато зусиль, щоб витягти його звідти. Кіт швидко озирнувся навколо і, не побачивши чужих людей, стрибнув мені на руки.
Він просидів так протягом декількох годин, обіймаючи мене лапками. Я, намагаючись його заспокоїти, довго твердила йому, що ніколи не вижену його на вулицю. Саме тоді, я завоювала повну довіру кота. Ми з Прохором ніколи не розлучалися, навіть в гості він їздив зі мною. Мій улюбленець швидко звик до контейнера і прекрасно проводив в ньому час навіть під час довгих поїздок. Кіт кожен день зустрічав мене з роботи біля дверей. Ось так несподівано я і знайшла відданого і доброго друга. Зараз, я навіть уявити не можу своє життя без нього.
Вам доводилося брати додому безпритульних тварин?
