Кіт спав з дружиною. Він упирався в неї спиною і відштовхував мене всіма чотирма лапами. А вранці дивився нахабно і з насмішкою. Я лаявся, але нічого не міг з цим вдіяти. Улюбленець, бачте. Лапочка і сонечко. Дружина сміялася, а ось мені не було смішно.
Цій ось самій “лапочці” смажилася рибка, потім з неї виймались кісточки, а хрустка смачна шкурка складалася маленькою акуратною гіркою поруч з теплими, соковитими шматочками на його тарілочку.
Кіт дивився на мене зобразивши криву посмішку, що, мабуть, означало: Ти невдаха, а справжній улюбленець і господар тут я.
Мені діставалися від рибки ті шматочки, які не йшли негіднику. Коротше кажучи, знущався він наді мною як міг. І я йому мстився відповідно, то відштовхну тихенько від тарілки з рибкою, то скину з дивана. Війна, коротше.
Іноді в мої тапки і черевики підкладали міни уповільненої дії. А дружина сміялася і говорила:
– А не треба його ображати. І гладила своє сонечко. Сірий кіт дивився на мене поблажливо і зверхньо. Я зітхав. Що поробиш? Дружина у мене була одна і тут говорити не було про що. Так що доводилося терпіти. Але цього ранку …
Цього ранку збираючись на роботу, я почув з передпокою відчайдушний крик дружини. Кинувшись туди я побачив таку сцену. Шість кілограмів вовни, що стирчить на всі боки, з гострими кігтями і жахливим настроєм кидалися на дружину, як бик на червону ганчірку.
Побачивши мене, звірюка стрибнув мені на груди і так штовхнув, що я вилетівши з передпокою впав на підлогу. Піднявшись, я схопив стілець і виставивши його, як щит, схопив дружину за руку і потягнув у спальню. Кіт, стрибнувши, вдарився об одну з ніжок і відчайдушно скрикнув. Так голосно крикнув.
Але це не зупинило його. Він продовжував атакувати нас, поки двері в спальню не закрилися за нами. Ми стояли і прислухалися до шипіння за ними. Потім почали замазувати спиртом і йодом з аптечки свої численні подряпини. Стоячи у ванній дружина дзвонила на роботу і пояснювала, що наш кіт сказився і подряпав нас і що доведеться тепер їхати замість роботи в лікарню. Після неї зателефонував я і все слово в слово точно повторив своєму начальнику. І тут…
Тут земля здригнулася і зітхнувши хитнула будинок. У кухні тріснули і вилетіли шибки, а у ванній тріснуло зовнішнє скло. Я впустив телефон на підлогу. Настала оглушлива тиша. Забувши про кота, ми вилетіли зі спальні і кинувшись в кухню виглянули на вулицю.
Перед будинком зяяла величезна яма. Навколо валялися шматки машини. Це була маленька вантажівка сусіда, яка працювала на газі і завантажена кількома балонами. Мабуть, вона і вибухнула. На стоянці валялися розкидані і перевернуті машини. Вони безпорадно крутили колесами, як перекинуті черепахи, а вдалині лунав рев сирен поліції і швидкої допомоги.
Приголомшені в повному здивуванні ми з дружиною повернулися разом до кота. Він сидів у куточку, притиснувши до грудей зламану передню праву лапку і тихенько плакав.
Дружина скрикнула і кинувшись до нього підхопила на руки і притиснула до грудей. Я вихопив з кишені ключі від машини, і ми кинулися вниз минаючи ліфт і перескакуючи зі сходинки на сходинку. Всі сім поверхів ми мчали не промовляючи ні слова.
Нехай пробачать мені постраждалі під час вибуху, але у нас був свій поранений. Машина наша на щастя стояла за будинком. Так що, стрибнувши в неї ми помчали до знайомого ветеринара. У мене на душі шкребли кішки.
Через годину вийшовши від лікаря дружина несла свій скарб, а він. Він показував всім навколо свою забинтовану лапу. І дізнавшись що трапилося, відвідувачі лікаря схопилися зі своїх місць і почали гладити нашого кота.
Повернувшись додому, дружина почала готувати коту його улюблену рибку. І посмаживши її, як він любить, витягла кісточки і склала акуратною гіркою смачну хрустку скоринку. Мені поклала залишки.
Кіт, кульгаючи на трьох лапах підійшов до своєї тарілки і кривлячись від болю подивився на мене. Він хотів зобразити зневажливу міну. Але вийшла гримаса болю. Я був дуже зайнятий, я поспішав. А коли закінчив, то підійшов до його тарілки і опустив в неї свою частину рибки, очищену від кісточок.
Кіт з німим подивом дивився на мене. Він стиснув праву передню лапу до грудей і тихенько нявкнув запитально. Я підняв його на руки і піднісши до лиця сказав:
– Може, я і невдаха. Але раз у мене є така дружина і такий кіт, то я найщасливіша невдаха на світі. І поцілував його в морду.
Кіт тихенько мугикнув і штовхнув своєю великою головою мене в щоку. Я поставив його на підлогу і він, кривлячись від болю почав їсти свою рибку, а ми з дружиною обнявшись дивилися на нього і посміхалися.
Відтоді кіт спить тільки зі мною. Він заглядає мені в обличчя і я молю Бога тільки про одне. Щоб він дав, як можна більше років мені бачити кота і дружину поруч зі мною.
І більше нічого не треба. Чесне слово. Тому що, це і є справжнісіньке щастя!
У вас вдома є домашні улюбленці? Чи одразу ваші рідні здружилися з ними?
