Надійка повернулася додому пізно ввечері. Дівчина вчилася в інституті та підробляла перекладачем кілька днів у тиждень. А жила вона не в гуртожитку, а в коханого хлопця.
Поставивши повні пакети продуктів на кухні дівчина сіла перепочити. Роздуми не давали їй спокою, адже в неї новина від якої її Юра точно повинен зрадіти. От тільки як її розповісти.
– О, ти вдома! – вийшов з кімнати хлопець та поцілував дівчину.
– Так! Купила тут дещо смачне! Сьогодні особливий вечір! Я маю тобі дещо сказати!
– Так? Оце ти заінтригувала! І що за сюрприз у тебе?
– Сьогодні я ходила до лікаря. Знаєш, що мені повідомили? Ми скоро станемо батьками!
Настала довга пауза, а потім Юра, як з цепі зірвався!
– Яка дитина? Це ти вирішила мене так розіграти? Дякую! Настрій зіпсовано!
– Але ж це не жарт! Я цілком серйозно. – дівчина опустила очі. Не такої реакції вона очікувала від людини, що так сильно полюбила.
– Та я взяв тобі й повірив! Ти впевнена, що дитина моя? Чи хочеш таким чином, щоб я на тобі одружився? А цього не буде, ясно тобі! Аферистка!
– Та що ти таке кажеш! Припини!
– Я не збираюся брати в цьому участі! Правду мама казала, що ви селючки тільки того й добиваєтесь, щоб переїхати з кінцями в місто! Прописку захотіла? Чи може одразу хату? Я більше нічого не хочу чути. Завтра, щоб твоїх речей тут не було! – хлопець взувся та гримнув дверима.
Надя обливалася сльозами, не розуміючи, що їй робити далі. У цей момент подзвонила її мама. Дівчина трохи втамувала емоції, але приховати їх не змогла.
– Доню, що сталося? – матері завжди відчувають, коли щось не так.
Не витримавши дочка все розповіла.
– Я лиш боюся, що на це скаже тато. Як йому це говорити?
– Доню, не переживай! Тато все чув. – відповіла мама.
– Надю! Ти головне не переживай, тобі зараз не можна! Бог дав тобі цю дитину, а ми допоможемо усім чим треба! Може так мало бути, видно Юра не твоя людина.
Розмова з татом трохи підбадьорила дівчину. Тепер вона розуміла, що батьки не відвернуться від неї, а все інше можна якось вирішити.
Наступного дня Надя зібрала свої речі, а після пар домовилась з водієм, що відвезе їх у її рідне село.
Тепер залишиться написати заяву на академічну відпустку і після народження дитини закінчити навчання на заочній формі. Так і вийшло. Коли народилась донечка, то батьки Наді раділи як ніколи. І полюбили дівчинку всім серцем, особливо тато.
Настав час сесії. Надя поїхала в рідні стіни університету. На одному з коридорів вона випадково познайомилась з Артемом. Хлопець здався їй таким добрим та уважним, а вона йому красивою та вельми розумною.
Через рік пара відгуляла весілля. Так у маленької Вікторії зявився тато. А ще через рік молодший братик Павлик. У щасті та злагоді минав рік за роком. Пара добре трудилася та відкладала гроші на майбутнє.
Коли Вікторія практично закінчувала школу батьки, довго не думаючи, поїхали обирати квартиру у місті, щоб вона навчалася з комфортом. Усіма документами та домовленостями займався Артем. Чоловік найняв майстрів, щоб до початку навчання у квартиру можна було переїхати.
Тож Надія вдруге потрапила у квартиру, коли в ній все було готове. Якраз настав момент останнього розрахунку з майстрами. Коли один із них ввійшов до кімнати то Надя застигла, як сама не своя від несподіванки.
У робочій формі їй назустріч вийшов Юра. Той самий хлопець, що покинув її 16 років тому. Він одразу впізнав Надю.
– Надя? – той теж не очікував побачити колишню, що хотіла обдурити його.
– Так! – впевнено відповіла жінка, хоча вдала, що гадки не має хто стоїть навпроти.
– Ви, що знайомі? – дивувався Артем.
Настала мовчанка. Юра кидав очима то на Артема, то на Надю і врешті видав, що невже вона його не пам’ятає…
– Ні! – відповіла спокійно та і пішла розглядати ремонт.
Лють всередині Юри з кожною секундою душила його ще більше. Як це так!? Не вдалося його обдурити, то вона вийшла за ще кращого чоловіка! Бути такого не може.
Та подумати, що вони всього добились разом він не посмів. Був переконаний, що вона полювала на багатих, поки один з них не клюнув. А тепер ходить по свіжій квартирі у місті.
– Цікаво, скількох їй довелося перебрати, щоб добитися свого! – єхидно спитав Артема Юра, кидаючи погляд на Надю.
У цей момент чоловік зрозумів, що перед ним той самий хлопець, що кинув її з дитиною. Він вже хотів висказати усе, що про нього думає, але стримався. Навіщо йому псувати усім настрій. У цей момент до кімнати зайшла Надя, яка не чула початку фрази.
– Що не вдалося мене звабити, то ти одразу пішла до іншого!? – кинув їй Юра. – Ну і де твоя дитина? Чи може її не існувало? – усміхнувся той.
– Тобі не набридло копатися в моєму житті? Ти нічого не знайдеш, бо все сміття я викинула ще давно! – відрізала Надя.
Артем, довго не думаючи, дістав з кишені гаманець та вийняв кілька іноземних купюр.
– Це тобі! – додав він, звертаючись до Юрія. – За те, що тоді не одружився з моєю дружиною Інакше, я б не став найщасливішим на світі чоловіком і батьком наших дітей.
Юра висмикнув гроші та побіг весь блідий від сорому. Тоді він так і не дізнався, що робив ремонт для своєї рідної дочки. А Вікторія так і не дізналася, що її батько не Артем. Адже ще з малку дівчинку привчили, що він її тато, просто вони з мамою одружилися трохи пізніше.
Як ви ставитесь до вчинку Юрія? Як могло скластися їхнє з Надею життя?
Фото з відкритих джерел
