Світлана думала що це кохання усього її життя!
Вона вийшла заміж за Олександра і покохала його всім своїм серцем. Світлана гадала що такою щасливою, як вона була у медовий місяць буде усе життя.
Олександр до Світлани мав ще одне пристрасне кохання. Ту дівчину звали Мар’яна. Вона була дуже красивою і мріяла про хороше багате життя.
З Олександром вона була недовго, адже зрозуміла, що багатство йому не світить. Гроші він, звісно ж мав, але не так багато, як їй би хотілось. Вона покинула його.
Та Олександр страждав недовго. Він одружився зі Світланою. Вона йому сподобалася, до того ж у неї була велика квартира в центрі міста. То він довго не думав і переїхав до жінки.
Мар’яна знайшла собі старого, але багатого чоловіка. Вона з ним прожила майже три роки й все-таки згадала про свого коханого Олександра. Хоча він у той час уже був одружений і мав сина, та їй все було байдуже. Вона захотіла повернути його собі. Їй це не коштувало нічого. За деякий час Олександр знову опинився біля її ніг.
Коли Світлана дізналася про зраду чоловіка — вона саме завагітніла вдруге. Жінка вирішила не подати знаку, що їй неприємно і боляче дивитись на нього. Вона вирішила стати ще дбайливішою та уважнішою до чоловіка.
– Він зрадіє звістці про дитину. Точно від мене не піде. Порозважається і стане розумнішим! – думала Світлана.
Олександр і справді радів вагітності дружини. Він дбав про неї, дарував подарунки та різні смаколики, гуляв щовечора. Тому Світлана заспокоїлася і вирішила, що він уже нагулявся.
Вона народила доньку. Минав день за днем, і рік за роком. Так за турботами про сім’ю минуло близько чотирьох років.
Світлана зрозуміла: чоловіка в її житті стало значно менше. Вони давно не спілкувалися по душах, не відпочивали разом, нікуди не їздили. Він тільки говорив:
– У мене робота, я все роблю для нашої сім’ї. Заробляю, стараюся. І он на лікування дочки витратив купу грошей!
Ця фраза трішки колола Світлану, адже не такі страшні ліки він купував для доньки. Просто їй потрібно було більше вітамінів і спеціального харчування, тому вона замислилася куди насправді йшли гроші.
І саме, коли вона почала над цим роздумувати її двоюрідний брат подзвонив і розповів, що бачив Олександра в ресторані з дівчиною.
– Знову та пройдисвітка! – думала Світлана, — Отже, не нагулявся! Повернувся до старого…
Світлана свого чоловіка кохала, тому втрачати не хотіла. Вона знала, що криками й скандалами ситуацію не врятує, тому відразу придумала план.
Світлана сказала чоловікові, що їде з дочкою у санаторій, а сина Володю залишить на батька. Йому доведеться присвятити багато часу на догляд за сином і він не матиме часу гуляти з коханкою. Світлана знала, що вона не любить дітей тож допомагати Сашку не буде. На цьому і хотіла зіграти.
Насправді ж жінка зібрала речі і поїхала до своєї двоюрідної бабці у село, щоб перебути там певний час.
Та вона ще не знала що це докорінно змінить її життя.
У селі було добре, але там був один нюанс — постійно щось зламалося. Щоб виручити бабцю і зремонтувати її маєтки на поміч приходив її сусід Сергій. Він був однолітком Світлани, майстер на всі руки. То зремонтує поламаний бачок, то прочистить труби, то з’єднає якісь дроти.
– Сергій хороший чоловік, тільки от дружину знайшов собі — гірше нікуди! Бізнес їхній занапастила, дітей родити йому не хоче, та й господиня з неї ніяка! А Сергій мріяв про велику сім’ю, завжди про це говорив.. – якось поділилась бабуся.
Світлані стало шкода Сергія. І справді, він був добрим і до того ж дуже навіть симпатичним чоловіком.
Одного вечора коли Сергій знову щось ремонтував бабця вирішила ближче познайомити його зі своєю внучкою. Старенька була в курсі усіх сімейних проблем Світлани, тож захотіла допомогти їй налагодити особисте життя.
– Ось, Сергійку, заходь і сідай за стіл. Зараз погодуємо тебе. Світланка наварила борщу.. Та такий смачний він вийшов, зараз спробуєш.. – казала бабця.
Світлані стало ніяково, вона засоромилася і не розуміла: чому її так важко знаходитися з Сергієм в одному приміщенні? І через що вона соромиться? Тож більшість часу вона мовчала.
Через декілька днів до Світлани зателефонувала мама і сказала, що Сашко привіз їм Володю і сказав, що сидіти з сином немає часу та й нервів у нього не вистачає.
А сам уже відкриту гуляє з тією коханкою.
Світлана зрозуміла, що їй не вийде врятувати сім’ю. Сашко не хоче цього! Сьогодні йому потрібна Мар’яна, а завтра буде ще хтось.
Вона усвідомила, що не хоче терпіти цього більше! Жінка прийняла рішення залишитися у селі ненадовго, щоб скласти свої думки докупи.
День за днем минав, а Сергій все частіше приходив до них в гості, проводив час. Він був дуже цікавим співрозмовником і дуже добре поладнав з її донечкою.
Світлана не хотіла визнавати, що прив’язалась до Сергія, але це було так. Їй довелось усвідомити, що потрібно перестати боятися бути щасливою, полюбити себе і дати можливість комусь полюбити її.
Через два тижні вона повернулася додому. Вже скучила за своїм сином і хотіла його побачити.
Вона хотіла зателефонувати чоловікові, щоб він зустрів їх, але потім передумала. Просто викликала таксі і поїхала додому. Там був безлад, помітно, що чоловік майже не проводив тут часу.
Світлана поклала доньку спати й зателефонувала йому. Сашко був впевнений що Світлана досі знаходиться у санаторії.
– Світланко, що таке? Чому ти дзвониш?
– Та ні нічого просто скучила.. А ти вдома?
– Так, звичайно. Де мені ще бути? Зараз спати збираюсь.
– З ким, якщо не секрет?
– Та годі ти що, ревнуєш мене чи що?
– А як Володя? Скільки він вже часу у батьків?
– Ну що ти кохана просто стільки роботи навалилось. Я не встигаю. Я працюю без вихідних!
– Без вихідних? Чомусь мені телефонували люди й казали, що бачили тебе в неділю і ніби навіть не одного..
– Чому ти слухаєш ті плітки? Хто мене міг бачити, як я з роботи не вилазив?
– З роботи не вилазив і від коханки теж… Досить, я втомилась закривати на це очі.. Хочу розлучення. І можеш бути вільний!
Відтоді минув рік. Життя Світлани кардинально змінилося. Вона розлучилась з Сашком і забрала половину його майна. Тобто продала.
Мар’яна пішла від Олександра, адже він знову був без грошей і без квартири…
З Сергієм Світлана зустрілась аж через пів року. Хоча весь цей час вони листувались. Не могли забути один про одного. Зі своєю дружиною він теж розійшовся.
Через рік вони розписались, тому що кожен з них знайшов те, що шукав – кохання, сім’ю та повагу.
Чи правильно зробила Світлана? Можливо, їй варто було докласти більше зусиль, щоб врятувати сім’ю?
