Я познайомився з Олею, коли та відходила від цивільного шлюбу. Від нього у неї залишилося тільки море спогадів та донька, які тільки виповнилося три роки.Моя майбутня дружина переживала, чи не стане це перепоною для нашого спільного щастя, але я був непохитним. Я кохав Олю, хотів залишитися з нею і готовий був прийняти її дитину, як свою. Чомусь всередині було відчуття, що я точно впораюся. Але тоді ми ще не знали як це, жити під одним дахом і я навіть не мав уявлення, що таке бути батьком.
Але на все свій час.
Тож ми з Олею розписалися і з’їхалися.Тут і розпочалися сімейні будні. Я щиро намагався звикнути до дівчинки. Але ніяк не виходило. Я й гадки не мав, що з дітьми так важко. Тому з часом спіймав себе на думці, що дитя мені заважає. Постійні крики, метушня, плач, безлад – це просто доводило до божевілля. Та ще й вся увага Олі діставалася її доньці.
Так, я бачив, що робив. І чинив цілком тверезо. Але ще не знав, на що підписувався.
Відмовитися від дитини я не хотів та й не міг. Просто потрібен був час. Тож я подумав, що малеча могла б пожити у батьків Олі. Вони ще доволі молоді, тому впоралися б.
З дружиною такої розмови я навіть не починав. Знав, що вона відмовиться. Вирішив запитати поради у тещі. Вона зі мною непогано ладнала, тому одного дня ми таки зустрілися. Запитав чи взяли б вони дитину на деякий час. Пояснив усе, як є: що мені потрібно звикнути й набратися ресурсів. Теща погодилася, але тільки за умови, що на таку аферу піде і її донька.
Я довго думав, чи варто казати про це Олі. А тоді наважився. Виклав усі карти.
Пам’ятаю, що вона не зронила жодного слова. Згодом сказала, що їй треба подумати. А вже наступного дня я повернувся у пусту квартиру. Речей не було. Вона пішла разом із донькою. Поселилися в матері.
Далі були довгі тижні вмовлянь, але жінка подала на розлучення – мені прийшли відповідні документи. А ще, якось наводячи лад у квартирі, натрапив на дивний конверт. “Ти маєш право знати про це, але не маєш права бути батьком”: писало у записці, а поруч лежав тест із двома червоними смужками.
Чи погоджуєтеся Ви із рішенням Олі?
Чи, можливо, їй було б варто погодитися на пропозицію чоловіка?
