Інколи люди помилково вважають, що їхні труднощі на роботі чи непорозуміння з близькими є справжнім горем. Хтось так ідентифікує втрату грошей або зустріч з пихатим пасажиром в трамваї.
Насправді ніхто з них не стикався зі справжніми проявами горя, тому й записує у цю графу буденні перипетії. Мабуть, можна вважати, що їм у якомусь сенсі пощастило.
Проте таке везіння варто цінувати і розуміти на душевному рівні.
Не кожному це під силу. Одна дівчина після сварки зі своїм коханим подалася в церкву. Там вона багато молилася і просила в Господа допомоги в налагодженні її стосунків.
Інша прихожанка звернула увагу на заплакану дівчину. Вона не змогла пройти повз і вирішила поцікавитися, що ж трапилося. Та розповіла, що у її житті сталося горе. Дівчина написала своєму хлопцеві щире зізнання в коханні, а той не відповів їй взаємністю. Він нахамив і заблокував її.
Через це вона дуже страждала. Незнайома жінка також розплакалася після почутого. Дівчині стало ніяково і вона запитала, що стало причиною її сліз.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– І вас образили? – припустила вона.
Проте відповідь прихожанки була несподіваною:
– Я втратила сина. Він помер через невиліковну хворобу. Ми до останнього боролися, але все марно. Таке горе!
Лише у порівнянні можна зрозуміти, яка це радість вважати горем те, що насправді є звичайною образою.
На жаль, люди розуміють це занадто пізно. Вони не цінують того, що мають і продовжують скаржитися на дрібниці. Та усвідомлювати своє щастя ми починаємо тоді, коли спіткаємо істинне горе.
Щастя – не знати горя. Здоров’я – не страждати від важких хвороб. Молодість – відсутність провалів в пам’яті та глибоких зморшків на обличчі. Достаток – їжа в холодильнику та дах над головою.
Звичайно, що завжди можна прагнути до кращого. Щастя може бути більшим, молодість ефектнішою, а достаток масштабнішим. Однак ніколи не варто знецінювати те, що у вас вже є. Гріх називати горем те, що до нього насправді ніякого відношення немає. Бійтеся накликати на себе справжнє нещастя.
А як ви розумієте поняття “горе”?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
