Коли ти береш заради близької людини на себе щось, вона бере на себе вдвічі більше заради тебе.

Коли моєму батькові виповнилося 17 років, він зустрів дівчинку.

Гарну милу дівчинку, в синій сукні, з синім бантом. Він закохався в неї та чекав, коли їй виповниться 18, щоб одружитися. Він кохав її…

Вони одружилися. Працювали на фермі, жили небагато. Але раділи кожному дню, прожитому разом, бо сильно любили один одного.

Я чула, як в хороших сім’ях люди сваряться, кому викинути сміття. Але в нас було навпаки. Ми могли сперечатися з любов’ю, випереджаючи один одного, щоб викинути сміття. Тому що якщо ти береш заради близької людини на себе щось, вона бере на себе вдвічі більше заради тебе.

Я зауважила, що це працює й у зворотній бік. Коли ти перекладаєш справу на когось, він перекладе на тебе більше. І це увійде у звичку. В нашій сім’ї була звичка бігти на випередки до важкої роботи, щоб вона не дісталася іншому.

Пам’ятаю ще якось зранку, тато голився і співав, а мама в той час працювала. Вона попросила його не співати, бо їй важко зосередитися. На що тато відповів:

– Я не буду співати, але ж тобі стане шкода. І ти подумаєш, як добре було б, якби він заспівав.

Так чомусь запам’яталося оце: “Як добре було б, якби він заспівав”.

У них був щасливий і міцний шлюб. Це були почуття настільки глибокі та правильні, що від них не надокучало, не ставало нудно, як стає багатьом парам. Вони мали спільні цілі, спільні погляди на життя, поважали та підтримували один одного. Вони часто сміялися разом, взагалі, це були дуже легкі стосунки. Вони дуже любили один одного. Й нас так виховали та викохали в любові й розумінні. 

А потім батько помер. Мама тоді сказала: “Як добре було б, якби він заспівав”. Але в нашому домі на довгий час стало тихо. Вона сумує за ним, говорить з ним, коли на самоті. Я якось питала її, чи болить ще. Вона сказала:

– Болить. І я дуже рада, що цей біль випало пережити мені, а не йому.

А що ви думаєте з цього приводу?

Sofia
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector