Ви не повинні все робити самотужки, врешті-решт, близькі люди і потрібні для того, щоб підтримувати один одного. Але не рятувати і не виправляти …
Мені здається, що я завжди плутала любов з порятунком. Є щось особливе в зламаних людей, з якими себе ідентифікую і яких розумію найтоншими фібрами своєї душі.
В якомусь сенсі ми всі зламані. Я зрозуміла це рано, і тому виявила, що прив’язуюся до людей, чия темна сторона добре взаємодіє з темрявою усередині мене. Людям, які розуміють, що я не ідеальна, і все одно люблять мене.
Люди, які борються. Ті, яких, як мені здавалося, я можу врятувати.
При цьому я ніколи не вважала себе Спасителем. Я ніколи не вірила, що особлива людина здатна кардинально змінити чиєсь життя на краще. Мені просто подобалося усвідомлювати той простий факт, що я можу допомогти комусь, коли відчуваю, що не можу допомогти самій собі. Або, що ще більш важливо, мій біль і життєві випробування здавалися мені не такими безглуздими, коли я відчувала, що здатна визволити кого-небудь з біди. Або хоча б не залишати його наодинці зі своїм нещастям.
Тому я закохувалася в чоловіків, яких просто необхідно було рятувати, в людей, які так відчайдушно потребували мене. І намагалася переконати себе, що це любов, що життя, здоров’я і щастя цієї людини залежать від мене.
Але з часом зрозуміла, що все зовсім не так. Принаймні, в моєму випадку. Я стала настільки хорошим «рятувальником», що просто перестала потребувати будь-чиєї допомоги. І нікому не дозволяла прийти собі на допомогу, тому що була єдиною людиною, яка повинна грати цю роль.
«Я і так сильна, – сказала я собі. – Мене рятувати не потрібно».
Проблема в тому, що ми всі в цьому потребуємо допомоги так чи інакше. Думаю, нам усім потрібен хтось, хто зніме вантаж з наших плечей і нагадає нам, що ми не одні, і що все буде добре. Хтось, хто якщо і не позбавить від усіх проблем і не змінить нашу долю, але хто змусить нас повірити, що одного разу ми перестанемо відчувати настільки сильну тяжкість в своєму серці. І ще він дасть нам поштовх встати на ноги.
І справа навіть не в тому, щоб дозволити комусь прийти собі на допомогу, а в тому, щоб зуміти самому врятувати себе. Якщо цього не робити, то ти не вчишся, не ростеш і не дізнаєшся, як це любити – іншу людину.
Іноді всі ваші зусилля з порятунку людини виявляються марними, тому що їй для початку потрібно виправити і полюбити себе, а потім навчитися любити і вас.
Я думала, що якщо тримати інших людей в теплі, це допоможе їм одужати. Але суть зцілення в тому, що спочатку потрібно випробувати біль. Ви повинні пройти через найгірший варіант розвитку подій, щоб вийти на інший бік готовим почати знову. Ви повинні досягти самого дна і перебудувати себе з нуля, щоб стати тим, ким ви повинні бути.
Це не означає, що ви повинні все робити це в поодинці, зрештою, близькі люди і потрібні для того, щоб підтримувати один одного. Але не рятувати і не виправляти.
Напевно, я завжди була посередником. Завжди була дівчиною, яка робила все, щоб іншим людям не довелося випробувати того, що пережила я. Завжди була дівчиною, яка хотіла витягувати хороших людей з поганих ситуацій, давати сили в ті моменти, коли їх не залишалося, бути причиною чиєїсь посмішки. Це звучить трохи егоїстично? Можливо, але моїми вчинками завжди керували добрі наміри.
Але іноді «рятівник» повинен зробити крок назад і перестати намагатися бути всім для всіх.
Іноді доводиться закривати очі і робити глибокий вдих, щоб подумки змиритися з тим, що ви не можете змінити весь Всесвіт. Варто розуміти, що людям необхідно навчитися бути сильними всередині. Здатність любити робить неймовірно прекрасними будь-якого з нас, але іноді потрібно думати і про себе.
Знайте, що спочатку необхідно навчитися рятувати своє серце. І це правильно.
