Заміж за чоловіка я вийшла доволі рано, але це було справжнє кохання! Якщо чесно, я навіть в це не вірила раніше, мені здавалося, що такого не буває. Зачарував він мене своїми цікавими сюрпризами та милими подаруночками. Нічого грандіозного, але у кожній речі я відчувала ніжність та турботу.
Познайомилися ми на одному заході у ресторані. Він працював ведучим, а я була кухарем. Він одразу мені сподобався: такий харизматичний та дуже веселий. З того часу ми й почали зустрічатися.
Через рік, він зробив мені пропозицію. Було це у парку. Він приїхав у короні на коні та облаштував все так, ніби я була якась принцеса! Люди, які там гуляли зупинялися та навіть знімали усе це дійство на телефон. Потім відгуляли весілля та поїхали у весільну подорож.
Дітей ми на той час не планували, хотіли для себе пожити, але склалося не так, як гадалося. Після весільної подорожі я дізналася що вагітна. Чоловік був на сьомому небі від щастя. Я навіть не очікувала такої реакції.
Працювала я до 5 місяця, а потім звільнилася. Чоловік пообіцяв повністю забезпечувати нашу родину. Потім, народився наш синочок – Максим. Справ була ціла купа, а грошей на все не вистачало. Зазвичай у чоловіка була купа замовлень, але почався якийсь такий період, коли люди геть не робили пишних гулянь. Тоді я вирішила вийти на роботу. Кухарі потрібні завжди. Чоловік погодився.
Працювала я на двох роботах одразу. Зранку готувала у приватному дитячому садку, а в обід бігла у кафе та працювала та м до 8 вечора. Грошей вистачало, ми навіть почали трохи відкладати на майбутнє. Але з таким графіком, сина я майже не бачила. Зазвичай, усіма хатніми справами займався чоловік і виходило у нього дуже навіть добре.
Зараз сину вже 2 роки і чоловікові знов почало надходити багато замовлень. Я звільнилася з роботи та сиділа з сином, поки чоловік біг проводити свої свята. І ось тут почались проблеми. Син взагалі не хоче зі мною залишатися. Він поводить себе так, ніби я для нього чужа. Коли чоловік йде на роботу, він може годинами плакати у коридорі та чекати його.
Я вже місяць із сином, але він все одно мене не сприймає. Коли я беру його на руки, він починає плакати, або просто тікати. Я не розумію що я роблю не так. На цьому фоні я часто кричу на чоловіка та шукаю якісь проблеми. Це просто жахлива ревність!
Можливо ви знаєте як зарадити у цій ситуації?
