Якось постукав хтось у двері, я відчинила, а там невістка колишня з онуками. Кидає в мене два сміттєвих пакети з тими іграшками, які ми з чоловіком купляли дітлахам, та кричить на все горло: “Скнари, забирайте усе! Ми собі купимо своє і ще краще!”. Я вибігла з дому з тими пакетами, щоб дітям вернути, а вони від мене втікають. Ось як покарала мене невістка за те, що я вступилася за свого сина.
Мені важко розповідати свою історію, бо вона мене дуже болить. Колишня невістка робить все, щоб розлучити нас з онуками. А ми з чоловіком безмежно їх любимо. Він заспокоює мене, каже, що доб’ємося зустрічей з онуками через суд. Але ж вони нас не любитимуть, якщо вона наговорюватиме, цього ніякі суди не доб’ються.
Мій син одружився 9 років тому. Історія класична: спочатку все було добре, народили діточок, а потім змучилися один від одного і почали сваритися. У них обох дуже важкі характери. Невістка провокувала сина на сварки, а він не вміє стримуватися, ніколи не вмів, має вибуховий характер. От і зривався на неї криком, тоді вона на нього. Єдине знаю, він ніколи не підіймав на неї руку. Ні на кого б не підняв. Але невістка розповідала, що бив. Ні синяків, нічого показати не могла, навіть, коли клялася, що лише вчора сильно бив. Але дуже бідкалася. Я тому не вірю.
Річ не в тому. При розлученні син вирішив не забирати свою четверту частину будинку, залишив все дітям і колишній дружині. Єдине, що залишив собі – це машину. Цю машину він купив собі у шлюбі, але вона не вклала ні копійки в неї. Проте зараз претендує на половину суми з її продажу. Спочатку говорила про три чверті, наче ще й на дітей, але потім зійшлась на половині. Я не витримала, заступилася за сина. Кажу колишній невістці: “Він же не забрав у тебе нічого за квартиру, все віддав. Залишилась ця машина, яка потрібна йому для роботи. Діти не потребують, син сплачує аліменти, купує дітлахам все, що скажеш. Навіщо тобі ще й гроші з тієї машини, до якої ти ніяк не доклалася?”.
Після цього її понесло. Вона такого про мене наговорила знайомим та родичам, що мені мову відняло, коли мені розповіли про те. Всі мої слова перекрутила. І, видно, дітей також налаштувала проти нас. Все ж бачу, що вони непривітно говорять зі мною телефоном, швидко закінчують розмову. Якось постукав хтось у двері, я відчинила, а там невістка колишня з онуками. Кидає в мене два сміттєвих пакети з тими іграшками, які ми з чоловіком купляли дітлахам, та кричить на все горло: “Скнари, забирайте усе! Ми собі купимо своє і ще краще!”. Я вибігла з дому з тими пакетами, щоб дітям вернути, а вони від мене втікають.
Це мене так засмутило, не передати словами. Я думала гіршого статися не може. Але де там. Якось розповіла мені подруга, яка водить своїх внуків в дитсадок, що чула, як моя внучка розказує про те, яка я скупа бабуся. Начебто я наказала мамі зібрати всі іграшки та віддати мені. А коли діти попросили подзвонити та вернути, то мама сказала їм, що за кожну іграшку я вираховуватиму з її зарплати, і тоді вони голодуватимуть. А саме цього я, начебто, добиваюся. Мені стало неймовірно прикро, я одразу ж побігла в дитсадок, в надії зустріти онуку. Але, видно, хтось попередив колишню невістку, вона тут же прибігла і нахамила мені. Сказала, що я можу бачити дітей, лише тоді, коли доб’юсь цього через суд. І те, вона буде мені заважати, як лише зможе.
Я в повному розпачі. В суд, звісно, подам. Але навіть не знаю, як пояснити дітям, що мама їх дурить. Чи добре це для них самих? Просила вже сина плюнути на ту машину, продати. Кажу, що допоможемо йому купити іншу. А він мені: “Мамо, як ти не розумієш? Ми купимо іншу, то вона захоче іншу. Захоче всю мою зарплату, вашу квартиру захоче. Вона завжди знайде що у нас забрати, маніпулюючи дітьми”. Це правда, але я так скучила за своїми внучатками.
Що б ви зробили на моєму місці?
